Соматотропін (Гормон росту)

Соматотропний гормон (СТГ) або гормон росту - пептид, що секретується соматотропними клітинами передньої долі гіпофіза. Гени відповідальні за продукцію СТГ розташовуються на довгому плечі 17 хромосоми. Секреція СТГ відбувається хвилеподібно, що обумовлено впливом соматоліберину та соматостатину, які, відповідно, стимулюють і гальмують дію СТГ.

СТГ є одним з основних регуляторів метаболізму, що діє в різних органах, тканинах, системах організму як прямо, так і опосередковано, через інсуліноподібний фактор росту.

Основний вплив СТГ направлений на регуляцію обміну білків і процесів, пов'язаних з ростом і розвитком організму. Під впливом СТГ в дитячому та підлітковому віці стимулюється збільшення епіфізарної хрящової та періостальної кісткової тканини, ріст м'язової тканини і внутрішніх органів.

У дорослому організмі ростові функції СТГ втрачаються, але він продовжує залишатися одним з важливих компонентів системи регуляції метаболізму кісткової тканини і підтримки її мінеральної щільності. Анаболічні функції також зберігаються, відіграючи важливу роль в регуляції білкового обміну. СТГ прискорює внутрішньоклітинний транспорт амінокислот, зменшує катаболізм білка, який проявляється зниженням рівня залишкового азоту і сечовини в організмі, стимулює глюконеогенез, зменшує проникність клітинних мембран для глюкози, стимулює ліполіз.

Надлишкова продукція СТГ в період остеогенезу до закриття епіфізів призводить до гігантизму, після закриття зон росту - до акромегалії. Недостатність СТГ в дитячому віці призводить до нанізму (карликовісті). Слід мати на увазі, що в більшості випадків низький або високий зріст не пов'язаний з недостатністю або надлишком соматотропного гормону. Він може бути обумовлений спадковістю, генетичними відхиленнями, зовнішніми факторами та різноманітними хворобами.

Характерними ознаками недостатності СТГ у дорослих є зміни пропорційності статури внаслідок абдомінального ожиріння, зменшення м'язової сили і витривалості, зниження рівня основного обміну, зниження мінеральної щільності кістки, порушення скорочувальної функції серця, збільшення рівня холестерину, потоншення та сухість шкірних покривів, зменшення потовиділення, порушення сну, психологічні порушення.

Через те, що секреція СТГ має пульсовий характер і максимальний рівень визначається в нічний час, в діагностиці використовуються провокаційні тести з інсуліном, аргініном, глюкагоном, клонідином, соматоліберином, глюкозою, парлоделом, яка обов'язково проводяться за призначенням лікаря.

Це дослідження може мати таку назву:

- Соматотропін;

- Гормон росту;

- Human Growth hormone;

- Somatotropin.

За 72 години до здачі крові:

- Уникати фізичного та ємоційного навантаження;

За 24 години до здачі крові:

- Зберігати звичайний режим харчування, та не переїдати;

- Виключити прийом будь-яких лікарських препаратів (після узгодження з лікарем) та алкоголю;

- Уникати фізичного та емоційного навантаження.

За 12 годин до здачі крові:

- Не вживати їжу та напої (сік, кава, чай);

- Пити чисту негазовану воду в звичайному режимі;

- Не проводити будь-які медичні процедури ( рентгенологічне остеження, мануальний огля, функціональна діагностика, фізіотерапевтичні процедури, тощо);

- Не палити;

Безпосередньо перед здачею крові:

- 10-20 хв відпочити;

- Дітей до 5 років бажано поїти кип'яченою водою (порціями до 200 мл протягом 30 хвилин);

- Для грудних дітей витримати максимально можливу паузу між годуванням;

- Попередити реєстратора/медсестру про прийом будь-яких лікарських засобів чи порушень вищевказаних правил;

Не потребує транспортування.

ЗАБІР КРОВІ

- Виконується кваліфікованим персоналом відділення медичного сервісу або Вашого медичного закладу.

Лабораторне визначення соматотропного гормону доцільно проводити для:

- Диференціальної діагностики станів, що супроводжуються затримкою росту або прискореним темпом зростання.

- Моніторингу лікування акромегалії.

Порушення концентрації соматотропного гормону можуть постерігатися при:

• гипофізарному гігантизмі;
• акромегалії;
• гипофізарному нанізмі;
• дефекті рецепторів до СТГ (карликовість Ларона);
• хронічної ниркової недостатності;
• гіпоглікемії;
• голодуванні;
• гіпопітуїтаризмі;
• надмірних фізичних навантаженнях;
• синдромі Іценко-Кушинга.​