Перелік лабораторних досліджень
Перелік лабораторних досліджень

Мікробіологічне дослідження крові на стерильність (аероби)

Артикул: 1001
999 грн

МІКРОБІОЛОГІЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ НА СТЕРИЛЬНІСТЬ (КРОВІ, та інших рідин організму людини: ліквору, плевральних рідин, навколосуставних рідин та інших) 

Короткий опис: 

Основним матеріалом для дослідження на стерильність є кров. Мікробіологічне дослідження крові на стерильність виконується для встановлення бактеріемії або фунгемії, що вказує на серйозне інфекційне захворювання. Дослідження показане для виявлення патогенних (умовно-патогенних) мікроорганізмів, які в нормі відсутні в кров’яному руслі. Аналіз дозволяє оцінити також і чутливість до антибіотиків виділеної культури під час дослідження.

Також на стерильність можна досліджувати інші рідини організму:  спинно-мозкову, плевральну, синовіальну тощо.

Синоніми: 
-
 Посів крові на стерильність
- Аналіз на стерильність крові
- Бактеріологічне дослідження крові на стерильність
- Кров на гемокультуру
- Дослідження на стерильність

Тип біоматеріалу: 

- Венозна кров
- Спинно-мозкова рідина (ліквор)
- Плевральна рідини
- Перитонеальна рідина
- Синовіальна рідина

Метод: автоматичний.

Прилад: 
- Спеціалізований термостат BacT/ALERT® 3D.
- Мікробіологічний аналізатор Vitek 2 Compact.

Референтні значення (норма): В нормі кров, спинно-мозкова, плевральна, перитонеальна, синовіальна рідини стерильні, тобто не містить мікроорганізмів.


МІКРОБІОЛОГІЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ НА СТЕРИЛЬНІСТЬ (КРОВІ, та інших рідин організму людини: ліквору, плевральних рідин, навколосуставних рідин та інших) 

Загальна інформація про дослідження:
Кров:

В нормі кров стерильна (не містить бактерій). Стерильність крові підтримується факторами імунної системи. Наявність бактерій в крові (бактеріемія) свідчить про інфекційне захворювання.

Мікробіологічне дослідження крові на стерильність необхідно для того, що діагностувати у пацієнта бактеріемію, яка може свідчити проте, що в організмі людини відбуваються досить серйозні  патологічні процеси. Метою дослідження є виявлення мікроорганізмів, які могли потрапити до кров’яного русла, найчастіше це – стафілокок золотистий, стрептококи, синьогнійна паличка, ентеробактерії, в тому числі клебсієли, дріжджові гриби. Можливе зараження крові і епідермальним стафілококом, якій входить до складу нормальної мікрофлори шкіри. Його можна виявити тільки багаторазовим тестуванням. Мікробіологічне дослідження крові на стерильність має значення для обстеження пацієнтів з послабленою імунною системою. У пацієнтів з ВІЛ-інфекцією в крові можуть бути мікобактерії туберкульозу. Проведення даного аналізу дозволяє підтвердити наявність таких захворювань як піодермія, менінгіт, сепсис, ендокардит, остеомієліт, черевний тиф. Це дослідження призначають тільки тоді, коли встановити точну причину захворювання стає неможливим. В більшості випадків аналіз проводиться, коли у пацієнта вже тривалий час тримається і не спадає субфебрильна температура, при чому відбувається це без особливих на те причин. Крім того, що проведення цього аналізу може встановити наявність певного збудника, також можна визначити стадію, на якій знаходиться захворювання.

Для ідентифікації виду бактерій вивчають властивості збудника: морфологічні, тинкторіальні (здатність вступати в реакцію з барвниками), культуральні, біохімічні, токсигенні, антигенні. Дослідження дозволяє також оцінити і чутливість виділеного мікроорганізму до антибактеріальних препаратів. Показаннями до дослідження служать стани, які супроводжуються багатократними підйомами температури, хірургічні втручання, наявність штучних клапанів серця, тривала катетеризація. Після проведення даного дослідження лікар може встановити точний діагноз і призначити правильне лікування.

Зверніть увагу!

- Забір крові з постійного внутрішньовенного катетеру допускається тільки у випадках підозри на наявність катетер-асоційованої інфекції або відсутності можливості отримання її шляхом венепункції.
- Якщо у пацієнта відмічається алергічна реакція на розчин йоду, ділянку шліри для венепункції обробляють іншим антисептиком, дозволеним до застосування для цих цілей в установленому порядку.
- При гострому сепсисі, менінгіті, остеомієліті, артриті, гострих нелакованих бактеріальних пневмоніях і пієлонефриті збирають дві проби крові з двох судин.
- За наявності гострого процесу ендокардиту і уповільненого сепсису збирають дві проби крові з двох різних судин протягом перших 1-2 годин підйому температури тіла( не на піку температури!)
- При підгострому або млявому перебігу ендокардиту збирають в перший день 3 проби крові з інтервалом 15 хвилин і більше. Якщо всі проби негативні, на другу добу після посіву перших трьох проб, збирають ще 3 проби.
- У пацієнтів з ендокардитом на фоні антимікробної терапії, збирають по 2 окремих проби в кожний з трьох днів з позитивною клінічною динамікою.
- У хворих, в комплекс терапії яких включені антибіотики, збирають 6 проб протягом 48 годин; проби необхідно збирати безпосередньо перед введення(прийомом) наступної дози антибактеріального препарату.
- За наявності у хворого лихоманки неясного ґенезу спочатку збирають 2 проби з різних судин, потім через 24-36 годин ще 2 проби на тлі підвищення температури тіла (не на піку підйому!).

Інтерпретація  результатів. Важливо: Інтерпретацію лабораторних результатів здійснює тільки лікар!

1. При випадковій контамінації крові частіше всього виділяються мікроорганізми, які входять до складу нормальної мікрофлори або широко розповсюджені в навколишньому середовищі. Причиною сепсису вони бувають, як правило, тільки у хворих із пригніченою імунною системою.
2. Одночасне виділення з крові двох або більше видів мікроорганізмів частіше за все свідчить про випадкове забруднення крові, але у хворих із пригніченою імунною системою можлива змішана інфекція.
3. На етологічну значущість мікроорганізму вказує його неодноразове виділення з крові або одночасне виділення з крові і інших видів досліджуваного матеріалу, також виявлення мікроорганізму на різних живильних середовищах і швидке, на протязі 48 годин, виявлення збудника. Треба звернути увагу, що при виділенні епідермального стафілококу ( нормальна мікрофлора шкіри) він може виступати в якості гемокультури. Саме цього його клінічне значення визначається тільки після багатократних досліджень.
Приблизно 65% посівів крові від хворих з бактеріемією дають позитивний результат в перші три доби культивування. Зазвичай виділяється монокультура.

Спинно-мозкова рідина (ліквор):

Мікробіологічне дослідження ліквору проводять при підозрі на менінгіт, а також при коматозних станах і неврологічних симптомах неясного ґенезу. Ліквор (спинномозкова рідина) – рідина, яка циркулює в головному та спинному мозку. Утворюється в судинних сплетіннях мозкових шлуночків, за складом близька до лімфи. Ліквор заповнює чотири шлуночки головного мозку, з’єднуючий з ними спинномозковий канал і субарахноїдальний простір  мозку. В нормі ліквор стерильний, тому виявлення будь-яких мікроорганізмів в ньому має важливе діагностичне значення і свідчить про наявність патології.

Показаннями для дослідження ліквору є підозра на менінгіт, як первинний, так і в результаті ускладнень при виконанні операцій на головному і/або спинному мозку або наявність хронічних вогнищ інфекції в органах і тканинах людини. У людей похилого віку і у контингента  хворих з послабленим імунітетом  менінгіт може бути проявом внутрішньо лікарняної інфекції. У дітей до 5 років менінгіт найчастіше викликають S.pneumoniaeN.meningitidis, H.influenzaе, S.agalactiae, L.monocytogenes. У дорослих ці збудники стають причиною менінгіту значно рідше, а частіше зустрічаються представники родини Enterobacteriaceae (E.coli), S.aureus. Як прояв  внутрішньолікарняної інфекції K. Pneumoniaе, S.aureus, P.aeruginosa, E.coli, гриби роду Candida; ускладнення черепно-мозкової травми або оперативних втручань асоціюється з S.aureus, S. pyogenes, P.aeruginosa, E.coli.

Мікробіологічне дослідження ліквору включає в себе бактеріоскопію мазка, виявлення збудника захворювання і визначення чутливості до антимікробних препаратів виділеного мікроорганізму.

Ґрунтуючись на результатах антибіотикограми, з усього переліку  запропонованих препаратів, лікар зупиняє свій вибір на тих антибіотиках, до яких мікроорганізм виявився найбільш чутливим, що дозволяє в досить короткий строк досягти позитивного результату лікування.

Зверніть увагу!

- В усіх випадках при підозрі на менінгіт, крім ліквору відбирають проби крові, а також матеріал з передбачуваних осередків інфекції.
- При хронічних процесах з тимчасовим покращенням бажано провести дослідження ліквору після закінчення антибактеріального лікування.
- В ряді випадків можливі хибнонегативні результати бактеріологічного дослідження на фоні явних клінічних ознак менінгіту. В такому випадку необхідно провести забір матеріалу для повторного дослідження.
- У хворих з хронічним менінгітом і мононуклеарною запальною реакцією слід проводити культуральне дослідження спинномозкової рідини на мікобактерії та гриби.
- При підозрі на абсцес мозку для дослідження ліквор аспірують.

Інтерпретація результатів. Важливо: Інтерпретацію лабораторних результатів здійснює тільки лікар!

1. Виділення будь-якого мікроорганізму розцінюється як позитивний результат.
2. При випадковій контамінації частіше за все виділяються мікроорганізми, які входять до складу нормальної мікрофлори шкіри і широко розповсюджені в навколишньому середовищі.
3. Одночасне виділення двох або більше мікроорганізмів частіше за все свідчить про випадкове забруднення, але у осіб з послабленим імунітетом це може бути фактором змішаної інфекції.
4. Як правило менінгіт викликає один мікроорганізм, тому частіше за все виділяється монокультура.

Плевральна, перитонеальна, синовіальна рідини тощо.

            Всі перераховані рідини у нормі стерильні, але при захворюваннях легенів, органів черевної порожнини, суглобів у запальний процес можуть залучаютися прилеглі тканини і починається плеврит, перитоніт, синовіїт або артирит.  У порожнинах накопичується ексудат, який може містити мікроорганізми. Мікробіологічне дослідження дозволяє встановити збудник захворювання та його чутливість до антибіотиків, а це, в свою чергу, дозволяє лікарю правильно підібрати препарат, його дозу та режим прийому.

Пам`ятайте, лікування безпосередньо залежить від правильного діагнозу!
Не займайтеся самолікуванням — звертайтеся до лікаря!

Термін виконання: 3-5 діб*
*Лабораторія залишає за собою право подовження терміну виконання дослідження в наступних випадках:
- при здачі біоматеріалу в суботу;
- отримані результати потребують підтвердження або повторного дослідження;
- форс-мажорні обставини.

Час забору матеріалу:

- будні дні:    з 7.30 до 15.00
- вихідні дні: з 8.00 до 12.30

Кров:

- Кров на дослідження слід відбирати до призначення антибактеріальних препаратів. Якщо пацієнт вже приймає антибіотики, кров необхідно відібрати безпосередньо перед черговим введенням або прийомом лікарського засобу.
- Забір крові здійснюється на підйомі температури.
- За 2-3 дні до проведення аналізу не слід пити алкоголь,  вживати жирну їжу. Необхідно відмовитись від паління за 2 години до забору крові на аналіз.
- Для того, що підвищити кількість позитивних результатів на гемокультуру, можливе введення 1 мл 0,1% розчину адреналіну підшкірно (при відсутності протипоказань) приблизно за 20 хвилин до проведення здачі крові на аналіз. Ця процедура послугує скороченню селезінки, що призведе до виходу збудника до кров’яного току.

Спинно-мозкова, плевральна, синовіальна та інші стерильні рідини організму:

- Забір для дослідження бажано проводити до початку антибіотикотерапії.
- Якщо хворий вже отримує антибіотики, ліквор слід забирати безпосередньо перед черговим введенням або прийомом препарату.

Правила відбору матеріалу: 
Кров:

  1. Проби крові одержують шляхом венепункції периферичних вен (частіше за все вени ліктьового згину), у новонароджених кров відбирають з п’яти.
  2. Забір крові проводять два медичних працівника в процедурному кабінеті або біля ліжка хворого.
  3. Для отримання крові необхідно ділянку шкіри над вибраною для пункції судиною обробити тампоном, змоченим 70% етиловим спиртом, потім іншим тампоном, змоченим 1-2% розчином йоду, круговими рухами, починаючи від центру до периферії, протягом 30 секунд.  Почекати поки висохне оброблена ділянка. Не допускається пальпувати судину після обробки шкіри перед введенням голки.
  4. Паралельно з дезінфекцією ділянки шкіри обробляють пробки флаконів 70% етиловим спиртом.
  5. Після виконання венепункції кров переносять у флакони із середовищем для інкубації. При цьому забороняється вдавлювати поршень із зусиллям, щоб уникнути розбризкування зразка. Для запобігання порушення вакууму проколювати пробку флакона треба вертикально.
  6. Для запобігання контамінації посівів можливе використання шприців з двома голками. Першою голкою виконується венепункція, далі перша голка змінюється на другу, якою кров вносять у флакони із середовищем
  7. При використанні готових флаконів з середовищем у дорослих отримують 10-30 мл крові, у дітей 0,5-3 мл ( якщо в інструкції щодо застосування флаконів не зазначено інакше). Отриману кров в рівних об’ємах вносять спочатку в «анаеробну ємність», а потім в «аеробну», проколовши при цьому пробку ємності.
  8. Для оцінки обсягу внесеного зразка використовуються мітки нанесені на флаконах.
  9. Для дітей використовують «дитячі» флакони.
  10. Після венепункції і посіву крові в ємність  з середовищем для запобігання можливому роздратуванню (опіку) з ділянки шкіри пацієнта видаляють залишки йоду за допомогою тампона, змоченого 70% етанолом. Місце проколу заклеюють лейкопластирем , потім просять пацієнта зігнути руку в лікті.

Спинно-мозкова рідина:

  1. Ліквор для дослідження отримують шляхом пункції із субарахноїдного простору між хребцями L3- L4, L4- L5 або L5- S1, а також шляхом пункції бічних шлуночків мозку.
  2. Відбір спинномозкової рідини на аналіз – це маніпуляція, яку виконує лікар и зазвичай проводиться вона в умовах стаціонару, у строго в асептичних умовах!
  3. Забір ліквору проводять голкою для люмбальної пункції у 2 стерильні пробірки. В кожну пробірку бажано зібрати 1-2 мл ліквору (при можливості, по 3-4 мл ).
  4. Використовують стерильні центрифужні пробірки.
  5. При отриманні матеріалу з бічних шлуночків мозку, ліквор з шприца, заздалегідь знявши голку, вносять до стерильної центрифужної пробірки над полум’ям спиртівки, обпалюють  горло пробірки і пробку в полум’ї спиртівки і закривають щільно пробірку пробкою.
  6. Можливе використання комерційних флаконів з поживним середовищем із подальшим інкубуванням у спеціальних приладах. У такому випадку свіжо зібраний ліквор в кількості 2-4 мл із шприца  вносять у «дитячий» флакон із середовищем  і негайно доставляють в лабораторію.

Плевральна, синовіальна рідини тощо:

1. Перед проведенням черезшкірної аспірації ретельно очищають вибрану ділянку шкіри 70% етанолом; дезінфікують 1 - 2% розчином йоду або іншим дезінфектантом, дозволеним до застосування для цих цілей в установленому порядку, для запобігання внесенню інфекції; надлишок йоду видаляють марлевою серветкою, змоченою 70% спиртом, щоб уникнути опіку шкіри пацієнта.
2. Дотримуючи правила асептики, за допомогою шприца виконують черезшкірну аспірацію для отримання проб плевральної, перикардіальної, перитонеальної або синовіальной рідин.
3. Видаляють будь-які бульбашки повітря із шприца і негайно переносять пробу в ємності із середовищем для анаеробів та аеробів або в пробірку з тіогліколевим середовищем або переносять у стерильну ємність і негайно доставляють в лабораторію.
4. Мінімальний об'єм рідини, який необхідно направити в лабораторію для ідентифікації аеробних, факультативно-анаеробних і анаеробних мікроорганізмів складає 10-12 мл. При цьому, слід мати на увазі, що більший об'єм проби збільшує можливість виявлення патогена.

Виконується кваліфікованим персоналом заборного пункту або Вашого медичного закладу.

Властивості
Метод автоматичний
Термін виконання, робочих днів до 3 - 10 діб