Перелік лабораторних досліджень
Перелік лабораторних досліджень

Гепатит С НСV, якісне визначення РНК методом ПЛР

Артикул: 1620
400 грн

СУМАРНІ АНТИТІЛА ДО ВІРУСУ ГЕПАТИТУ С (СКРИНІНГ)

Короткий опис: Сумарні антитіла до вірусу гепатиту С – це специфічні імуноглобуліни IgM та IgG до білків вірусу гепатиту С. Тест використовується для обстеження донорів, при проведенні скринінгових досліджень, диференційної діагностики вірусних гепатитів. Детальніше читайте тут.

Синоніми: Anti-HCV, Анти-ВГС, Anti-HCV total.

Тип біоматеріалу: Венозна кров 

Метод: Імуноферментний аналіз

Аналізатор: 

Референтні значення: В нормі відсутні

СУМАРНІ АНТИТІЛА ДО ВІРУСУ ГЕПАТИТУ С (СКРИНІНГ)

Загальна інформація про дослідження:

Гепатит С – захворювання печінки, що викликається вірусом гепатиту С (ВГС). Вірус являє собою однониткову РНК та належить до родини Flaviviridae. В складі геному ВГС виділяють зони, що кодують структурні та неструктурні білки. До структурних антигенів вірусу належать нуклеокапсидний білок – core та два білки зовнішньої оболонки – Е1 та Е2. Неструктурні білки представлені комплексом білків з ферментативною активністю – NS2, NS3, NS4a, NS4b, NS5a та NS5b. На сьогодні виділяють 11 генотипів вірусу, більше 100 його субтипів та велику кількість так званих квазівидів. Останні відіграють основну роль у формуванні стійких до лікування штамів вірусу. В нашій країні та інших країнах колишнього СНД відмічається переважання генотипів 1b (біля 70%) та 3a. Генотип не впливає на наслідок хвороби, але дозволяє спрогнозувати ефективність та тривалість лікування. З 1–м та 4–м генотипом частіше пов’язана низька відповідь на інтерферонотерапію; з 3–м генотипом частіше пов’язаний стеатоз печінки.
Джерелом інфекції є хворі на гострий чи хронічний ВГС та вірусоносії. Провідним механізмом передачі ВГС є гемоконтактний; може відбуватися вертикальний механізм передачі. До запровадження тестування крові на наявність вірусу гепатиту С найбільше епідеміологічне значення мало переливання крові та її компонентів. На сьогодні найактуальнішим є інфікування при вживанні парентеральних наркотичних речовин, через маніпуляції в лікувальних закладах (оперативні втручання, стоматологічні процедури тощо) та косметологічні процедури, що виконуються з порушенням цілісності шкіри (манікюр, пірсинг, татуювання). Передача збудника при гетеро– і гомосексуальних контактах, від інфікованої матері до новонародженого може мати місце, але реалізується значно рідше, ніж, наприклад, при ВГВ. Так, ризик інфікування дитини серопозитивною жінкою в середньому складає 2% та зростає до 7% за наявності в крові вагітної РНК вірусу гепатиту С. Якщо жінка в період вагітності продовжує споживати ін’єкційні наркотичні речовини, ризик інфікування дитини зростає до 10%, при коінфекції з ВІЛ – до 20%. Групами ризику також є хворі, які страждають на гемофілію, та ті, які знаходяться на гемодіалізі. Гепатит С не передається через грудне молоко, харчові продукти, воду, безпечні контакти (поцілунки, обійми).
Природна сприйнятливість людей до вірусу гепатиту С досить значна. Антитіла, що виявляються в організмі інфікованої людини, не мають захисних властивостей, та їх наявність не захищає від повторного інфікування вірусом гепатиту С як гомологічного, так і іншого штаму.
Інкубаційний період захворювання становить від двох тижнів до 6 місяців. Гостру форму клінічного перебігу при гепатиті C відмічають лише у 15 % випадків зараження. Симптоми помірні та нечіткі. Можна спостерігати знижений апетит, втому, нудоту, біль у м'язах та суглобах, а також втрату ваги. В окремих випадках гострої інфекції розвивається жовтуха. У 80% інфікованих розвивається хронічне запалення. Симптоми також не є яскраво вираженими. Інфікування вірусом гепатиту С призводить до цирозу та раку печінки.
Цироз печінки призводить до високого кров'яного тиску у судинах печінки (портальна гіпертензія), накопичення рідини в черевній порожнині, швидкої появи синців та кровотечі, варикозного розширення судин, що особливо небезпечно при формуванні такого процесу в шлунку та стравоході, жовтухи. Природний розвиток захворювання можна зобразити наступним чином:

            ВГС–інфекція → Спонтанне одужання 15–30%
      ↓

         Хронічна інфекція у 55–85%
     ↓

    Помірний фіброз
      ↓

       Помірний та тяжкий фіброз
     ↓

     Цироз у 15–30% протягом 20 років → Декомпенсований цироз
    ↓

        Гепатоцелюлярна карцинома 2–4% на рік при цирозі
 

У відповідь на інфікування вірусом в організмі людини продукуються специфічні антитіла до всіх білків вірусу. Сучасна лабораторна діагностика гепатиту С базується на виявленні специфічних маркерів інфікування ВГС: антигенів вірусу, антитіл до вірусних білків та РНК вірусу в біологічних рідинах організму. На сьогоднішній день з метою первинної діагностики вірусного гепатиту С та тестування донорської крові переважно застосовують імуноферментний аналіз для виявлення специфічних до ВГС антитіл. Також виявлення антитіл до ВГС є інформативним для диференційної діагностики гострого та хронічного гепатиту С, а також з метою контролю ефективності противірусної терапії. Але треба пам’ятати, що антитіла до вірусу можуть не вироблятися, особливо коли імунітет такої особи пригнічений.–Найбільш раннім маркером ВГС–інфекції є вірусна РНК, яка виявляється в крові інфікованого через 2–6 тижнів від моменту інфікування. Виявлення РНК вірусу гепатиту С проводиться кількісним методом. Після гострого перебігу інфекції РНК вірусу гепатиту С може коливатися між позитивними та негативним значеннями впродовж кількох місяців. Результати зразків, що відібрані в даний час, можуть бути хибними. В особи, яка позитивна на антитіла до вірусу гепатиту С, але негативна на РНК вірусу гепатиту С, необхідно провести аналіз іншого зразка для підтвердження попереднього діагнозу, особливо коли в більшості випадків дата інфікування невідома. Генотипування вірусу гепатиту С призначається у випадку, коли розглядається питання призначення противірусної терапії. При виявленні генотипу 1 (при хронічному ВГС у дорослих) призначається визначення підтипу генотипу 1 (1а чи 1b). На 6–8 тижні організмом продукуються специфічні антитіла класу IgM. Як при гострому, так і при хронічному гепатиті С ці антитіла можуть виявлятися тривалий час і слугують маркером активної вірусної реплікації. При гострому гепатиті С специфічні антитіла IgM виявляються у більшості хворих. Низькі титри анти–ВГС IgM антитіл виявляються у 50–80% випадків хронічного гепатиту С. В більш ранні строки виявляються IgG антитіла до білків core (с22) та NS3 (с33). У більшості інфікованих першими починають з’являтись антитіла до епітопів білків core та NS3, і лише пізніше (через 20–22 тижні після інфікування) – до NS4. Окрім того, інтенсивність продукції антитіл до білку NS4 у деяких генотипів ВГС нижче, в той час як кількість антитіл до білків core та NS3 висока для всіх генотипів. –На фоні хронічної інфекції чи після успішного лікування специфічні імуноглобуліни циркулюють у крові протягом 8–10 років з поступовим зниженням концентрації чи зберігаються пожиттєво в дуже низьких титрах. Тому позитивний результат на наявність anti–HCV не є достатнім для того, щоб встановити діагноз. Для встановлення рівня вірусного навантаження, активності інфекційного процесу, ризику хронізації, при виборі тактики лікування, диференційної діагностики гострого та хронічного гепатиту визначають специфічні антитіла до структурних та неструктурних білків вірусу (core, NS3, NS4, NS5). –Високий рівень anti–NS3 характерний для гострого гепатиту та значного вірусного навантаження. Anti–NS4 та anti–NS5 з'являються пізніше і є свідченням хронічного процесу. Виявлення anti–NS5 є передвісником хронізації процесу, а їх високі значення можуть свідчити про наявність вірусної РНК. Зниження цих антитіл вказує на можливу ремісію та нормалізацію біохімічних показників. Також anti–NS5 є дзеркалом ефективності провірусної терапії. Після одужання антитіла до NS та NS5 знижуються.

Важливо! 

Інтерпретацію лабораторних результатів здійснює тільки лікар!

Пам`ятайте, лікування безпосередньо залежить від правильного діагнозу!
Не займайтеся самолікуванням — звертайтеся до лікаря!

Термін виконання: 2доби.*

*Лабораторія залишає за собою право подовження терміну виконання дослідження в наступних випадках:
- при здачі біоматеріалу в суботу;
- отримані результати потребують підтвердження або повторного дослідження;
- форс-мажорні обставини.

Час забору матеріалу

Забірний пункт метро Житомирська, пр-т Перемоги, 119-121 корпус 5:

- будні дні:    з 7.30 до 11.00 (натщесердце)
- субота: з 8.00 до 11.00 (натщесердце)

Інші забірні пункти:

- будні дні:    з 7.30 до 11.00 (натщесердце)
- субота: з 8.00 до 11.00 (натщесердце)

  •  - Відбір крові проводиться зранку натщесерце (від 8 до 12 годин без прийому їжі), забороняється вжива-ти сік, каву, чай. Дозволено пити чисту негазовану воду
  •  - Здавати кров необхідно до проведення будь-яких медичних процедур (рент-генологічного обстеження, мануального огляду, функ-ціональної діагностики, фі-зіотерапевтичних процедур тощо).
  •  - За 24 години до проведе-ння аналізу уникати переїд.
  •  - Перед здачею біоматеріалу необхідно 10-20 хвилин відпочити.
  •  - Дослідження проводити до або не раніше ніж через 2 тижні після будь-яких механічних впливів на простату (пальцевого обстеження, масажу простати, трансректального УЗД, біопсії) та введення контрастних речовин.
  •   - Утриматися від статевих контактів протягом 24 годин.

НЕ ДОПУСКАЄТЬСЯ:

  •  - Фізичне та емоційне навантаження за 24-48 годин до дослідження.
  •  - Вживання алкоголю за 24 години до дослідження.
  •  - Паління мінімум за 3 години до дослідження.

Виконується кваліфікованим персоналом заборного пункту або Вашого медичного закладу.

Властивості
Термін виконання, робочих днів 2 доби