Перелік лабораторних досліджень
Перелік лабораторних досліджень

Діагностика гепатитів - виявлення гепатиту C за наявністю антитіл до HCV (Anti-HCV total)

Артикул: 1457
250 грн

СУМАРНІ АНТИТІЛА ДО ВІРУСУ ГЕПАТИТУ С (СКРИНІНГ)

Короткий опис: Сумарні антитіла до вірусу гепатиту С – це специфічні імуноглобуліни IgM та IgG до білків вірусу гепатиту С. Тест використовується для обстеження донорів, при проведенні скринінгових досліджень, диференційної діагностики вірусних гепатитів. Детальніше читайте тут.

Синоніми: Anti-HCV, Анти-ВГС, Anti-HCV total.

Тип біоматеріалу: Венозна кров 

Метод: Імуноферментний аналіз

Аналізатор: 

Референтні значення: В нормі відсутні


СУМАРНІ АНТИТІЛА ДО ВІРУСУ ГЕПАТИТУ С (СКРИНІНГ)

Загальна інформація про дослідження:

Гепатит С – захворювання печінки, що викликається вірусом гепатиту С (ВГС). Вірус являє собою однониткову РНК та належить до родини Flaviviridae. В складі геному ВГС виділяють зони, що кодують структурні та неструктурні білки. До структурних антигенів вірусу належать нуклеокапсидний білок – core та два білки зовнішньої оболонки – Е1 та Е2. Неструктурні білки представлені комплексом білків з ферментативною активністю – NS2, NS3, NS4a, NS4b, NS5a та NS5b. На сьогодні виділяють 11 генотипів вірусу, більше 100 його субтипів та велику кількість так званих квазівидів. Останні відіграють основну роль у формуванні стійких до лікування штамів вірусу. В нашій країні та інших країнах колишнього СНД відмічається переважання генотипів 1b (біля 70%) та 3a. Генотип не впливає на наслідок хвороби, але дозволяє спрогнозувати ефективність та тривалість лікування. З 1–м та 4–м генотипом частіше пов’язана низька відповідь на інтерферонотерапію; з 3–м генотипом частіше пов’язаний стеатоз печінки.
Джерелом інфекції є хворі на гострий чи хронічний ВГС та вірусоносії. Провідним механізмом передачі ВГС є гемоконтактний; може відбуватися вертикальний механізм передачі. До запровадження тестування крові на наявність вірусу гепатиту С найбільше епідеміологічне значення мало переливання крові та її компонентів. На сьогодні найактуальнішим є інфікування при вживанні парентеральних наркотичних речовин, через маніпуляції в лікувальних закладах (оперативні втручання, стоматологічні процедури тощо) та косметологічні процедури, що виконуються з порушенням цілісності шкіри (манікюр, пірсинг, татуювання). Передача збудника при гетеро– і гомосексуальних контактах, від інфікованої матері до новонародженого може мати місце, але реалізується значно рідше, ніж, наприклад, при ВГВ. Так, ризик інфікування дитини серопозитивною жінкою в середньому складає 2% та зростає до 7% за наявності в крові вагітної РНК вірусу гепатиту С. Якщо жінка в період вагітності продовжує споживати ін’єкційні наркотичні речовини, ризик інфікування дитини зростає до 10%, при коінфекції з ВІЛ – до 20%. Групами ризику також є хворі, які страждають на гемофілію, та ті, які знаходяться на гемодіалізі. Гепатит С не передається через грудне молоко, харчові продукти, воду, безпечні контакти (поцілунки, обійми).
Природна сприйнятливість людей до вірусу гепатиту С досить значна. Антитіла, що виявляються в організмі інфікованої людини, не мають захисних властивостей, та їх наявність не захищає від повторного інфікування вірусом гепатиту С як гомологічного, так і іншого штаму.
Інкубаційний період захворювання становить від двох тижнів до 6 місяців. Гостру форму клінічного перебігу при гепатиті C відмічають лише у 15 % випадків зараження. Симптоми помірні та нечіткі. Можна спостерігати знижений апетит, втому, нудоту, біль у м'язах та суглобах, а також втрату ваги. В окремих випадках гострої інфекції розвивається жовтуха. У 80% інфікованих розвивається хронічне запалення. Симптоми також не є яскраво вираженими. Інфікування вірусом гепатиту С призводить до цирозу та раку печінки.
Цироз печінки призводить до високого кров'яного тиску у судинах печінки (портальна гіпертензія), накопичення рідини в черевній порожнині, швидкої появи синців та кровотечі, варикозного розширення судин, що особливо небезпечно при формуванні такого процесу в шлунку та стравоході, жовтухи. Природний розвиток захворювання можна зобразити наступним чином:

            ВГС–інфекція → Спонтанне одужання 15–30%
      ↓

         Хронічна інфекція у 55–85%
     ↓

    Помірний фіброз
      ↓

       Помірний та тяжкий фіброз
     ↓

     Цироз у 15–30% протягом 20 років → Декомпенсований цироз
    ↓

        Гепатоцелюлярна карцинома 2–4% на рік при цирозі
 

У відповідь на інфікування вірусом в організмі людини продукуються специфічні антитіла до всіх білків вірусу. Сучасна лабораторна діагностика гепатиту С базується на виявленні специфічних маркерів інфікування ВГС: антигенів вірусу, антитіл до вірусних білків та РНК вірусу в біологічних рідинах організму. На сьогоднішній день з метою первинної діагностики вірусного гепатиту С та тестування донорської крові переважно застосовують імуноферментний аналіз для виявлення специфічних до ВГС антитіл. Також виявлення антитіл до ВГС є інформативним для диференційної діагностики гострого та хронічного гепатиту С, а також з метою контролю ефективності противірусної терапії. Але треба пам’ятати, що антитіла до вірусу можуть не вироблятися, особливо коли імунітет такої особи пригнічений.–Найбільш раннім маркером ВГС–інфекції є вірусна РНК, яка виявляється в крові інфікованого через 2–6 тижнів від моменту інфікування. Виявлення РНК вірусу гепатиту С проводиться кількісним методом. Після гострого перебігу інфекції РНК вірусу гепатиту С може коливатися між позитивними та негативним значеннями впродовж кількох місяців. Результати зразків, що відібрані в даний час, можуть бути хибними. В особи, яка позитивна на антитіла до вірусу гепатиту С, але негативна на РНК вірусу гепатиту С, необхідно провести аналіз іншого зразка для підтвердження попереднього діагнозу, особливо коли в більшості випадків дата інфікування невідома. Генотипування вірусу гепатиту С призначається у випадку, коли розглядається питання призначення противірусної терапії. При виявленні генотипу 1 (при хронічному ВГС у дорослих) призначається визначення підтипу генотипу 1 (1а чи 1b). На 6–8 тижні організмом продукуються специфічні антитіла класу IgM. Як при гострому, так і при хронічному гепатиті С ці антитіла можуть виявлятися тривалий час і слугують маркером активної вірусної реплікації. При гострому гепатиті С специфічні антитіла IgM виявляються у більшості хворих. Низькі титри анти–ВГС IgM антитіл виявляються у 50–80% випадків хронічного гепатиту С. В більш ранні строки виявляються IgG антитіла до білків core (с22) та NS3 (с33). У більшості інфікованих першими починають з’являтись антитіла до епітопів білків core та NS3, і лише пізніше (через 20–22 тижні після інфікування) – до NS4. Окрім того, інтенсивність продукції антитіл до білку NS4 у деяких генотипів ВГС нижче, в той час як кількість антитіл до білків core та NS3 висока для всіх генотипів. –На фоні хронічної інфекції чи після успішного лікування специфічні імуноглобуліни циркулюють у крові протягом 8–10 років з поступовим зниженням концентрації чи зберігаються пожиттєво в дуже низьких титрах. Тому позитивний результат на наявність anti–HCV не є достатнім для того, щоб встановити діагноз. Для встановлення рівня вірусного навантаження, активності інфекційного процесу, ризику хронізації, при виборі тактики лікування, диференційної діагностики гострого та хронічного гепатиту визначають специфічні антитіла до структурних та неструктурних білків вірусу (core, NS3, NS4, NS5). –Високий рівень anti–NS3 характерний для гострого гепатиту та значного вірусного навантаження. Anti–NS4 та anti–NS5 з'являються пізніше і є свідченням хронічного процесу. Виявлення anti–NS5 є передвісником хронізації процесу, а їх високі значення можуть свідчити про наявність вірусної РНК. Зниження цих антитіл вказує на можливу ремісію та нормалізацію біохімічних показників. Також anti–NS5 є дзеркалом ефективності провірусної терапії. Після одужання антитіла до NS та NS5 знижуються.

Важливо! 

Інтерпретацію лабораторних результатів здійснює тільки лікар!

Пам`ятайте, лікування безпосередньо залежить від правильного діагнозу!
Не займайтеся самолікуванням — звертайтеся до лікаря!

ПРАВИЛА ПІДГОТОВКИ ДО ДОСЛІДЖЕННЯ КРОВІ

Основні фактори, що можуть вплинути на результат дослідження крові:

Ліки: вплив на результати лабораторних досліджень від них може бути різним і не завжди передбачуваним.
Прийом їжі: можливий як прямий вплив (за рахунок всмоктування компонентів їжі), так і непрямий (зрушення рівня гормонів у відповідь на прийом їжі, зміна мутності проби у відповідь на підвищення вмісту жирових часток).
Паління: змінює секрецію деяких біологічно активних речовин.
Алкоголь: впливає на більшість метаболічних процесів.
Фізичні та емоційні перевантаження: викликають біохімічні та гормональні зміни.
Фаза менструального циклу в жінок: має значення для ряду гормональних досліджень. Перед дослідженням слід уточнити в лікаря оптимальні дні для взяття проби для визначення рівня фолікулостимулюючого гормону (ФСГ), лютеїнізуючого гормону (ЛГ), пролактину, прогестерону, естрадіолу.
Інструментальні обстеження, фізіопроцедури: можуть викликати тимчасову зміну деяких лабораторних параметрів.
Час доби при взятті крові: багато лабораторних параметрів можуть коливатися протягом доби, що пов'язано з існуванням добових ритмів активності людини. Коливання різних біохімічних і гормональних параметрів виражені більшою чи меншою мірою; референсні значення (межі «норми») зазвичай відображають статистичні дані, отримані при взятті крові в ранковий час за стандартних умов.

Загальні правила при підготовці до дослідження:

  • ► Здавати кров необхідно в ранковий час, натщесерце (від 8 до 14 годин без прийому їжі, воду дозволяється пити в звичайному режимі), за 24 годин до проведення аналізу слід уникати харчових перевантажень.
  • ► У разі прийому будь-яких лікарських препаратів слід проконсультуватися з лікарем з приводу доцільності проведення дослідження на тлі прийому препаратів або можливості скасування прийому препарату перед дослідженням.
  • ► Виключити прийом алкоголю напередодні дослідження.
  • ► Не палити протягом 1 години і більше до дослідження.
  • ► Напередодні дослідження виключити фізичні та емоційні стреси.
  • ► Після приходу в медичну лабораторію рекомендується відпочити 10-15 хвилин перед взяттям проб крові.
  • ► Небажано здавати кров для лабораторного дослідження незабаром після фізіотерапевтичних процедур, рентгенологічного обстеження та інших медичних процедур.
  • ► Дітей до 5 років перед здачею крові бажано поїти кип'яченою водою (порціями до 200 мл, протягом 30 хвилин).
  • ► Для грудних дітей перед здачею крові слід витримати максимально можливу паузу між годуванням.
  • ► При контролі лабораторних показників у динаміці повторні дослідження рекомендується проводити в однакових умовах: в одній лабораторії, в однаковий час доби і т.п.

Мінімальні вимоги: тести на інфекції, екстрені дослідження бажано проводити натщесерце (4-6 годин).
Харчовий режим, спеціальні вимоги: виключно натщесерце, після 12-14 годинного голодування, слід здавати кров для визначення параметрів ліпідного профілю (холестеролу, ЛПВЩ, ЛПНЩ, тригліцеридів, ЛПДНЩ, ліпопротеїну А); глюкозотолерантний тест виконується вранці натщесерце після 8-14 годинного голодування.
Слід пам'ятати, що при виконанні досліджень на наявність інфекцій, залежно від імунного статусу пацієнта і періоду інфікування, може бути отримано негативний результат, який, тим не менш, повністю не виключає наявності інфекції. У сумнівних випадках рекомендується провести аналіз повторно.

 
Властивості
Захворювання Гепатит C
Термін виконання, робочих днів 8 годин