Перелік лабораторних досліджень
Перелік лабораторних досліджень

Пакетне дослідження "Виявлення гельмінтів та лямблій" (Антитіла до антигенів гельмінтів (опісторхів, токсокарів, трихінел, ехінококів, аскарид)+лямблії

Артикул: 1521
600 грн

Пакетне дослідження "Виявлення гельмінтів та лямблій", яке включає такі аналізи:

Тип біоматеріалу: Венозна кров 

Метод: Імуноферментний аналіз

Аналізатор: 

Референтні значення: В нормі відсутні


Гельмінти (побутовою мовою – глисти) – це черви, що паразитують в організмі людей і тварин, спричинюючи гельмінтози. Гельмінтоз (зараження паразитами) ускладнює перебіг вже наявної (іншої) хвороби, пригнічує захисні сили людини, згубно впливає на нервову систему. Особливо небезпечні гельмінти для дітей.

Паразити здатні знизити ефективність вакцин та збільшити чисельність патогенних мікроорганізмів у кишечнику. Також є небезпечними продукти обміну гельмінтів, що отруюють організм.

Глисти представляють особливу проблему для жінок у період вагітності. Перш за все, через наявність паразитів посилюється токсикоз. При цьому організм не може в повній мірі засвоювати вітаміни, в результаті чого вагітна жінка швидко слабшає.

Підвищений ризик заразитися паразитарної інфекцією є у літніх людей, дітей, а також людей зі слабкою імунною системою. У них зараження призводить до найсерйозніших ускладнень.

У теплий літній період підвищується частота захворювань, причиною яких є гельмінти, найбільш розповсюдженими серед них є наступні:

  • токсокари,
  • аскариди,
  • ехінококи,
  • трихінели,
  • опісторхи.

Також досить поширеною паразитарною хворобою є лямбліоз, збудником якої є лямблії — рід джгутикових найпростіших, паразитів хребетних та деяких безхребетних. Рід налічує понад 100 видів, один з яких — Giardia lamblia (Lamblia intestinalis) є паразитом людини.

Гельмінтози (паразитарні хвороби) досить різноманітні за клінічною картиною, переважно без специфічної симптоматики, тому вимагають скрупульозного дослідження, включаючи аналіз на присутність гельмінтів в організмі. Виявити їх в організмі можна за наявністю відповідних антитіл у сироватці крові (пацієнта). Антитіла до гельмінтів виявляються за допомогою імуноферментного аналізу.

Нижче наведена більш детальна інформація по кожному збуднику.

Антитіла (IgG) до антигенів токсокарів

Відомо два збудника токсокарозу: Toхocara canis — гельмінт сімейства собачих і Toxocara mystax (інакше – T.cati) — гельмінт сімейства кошачих. Людина інфікується через їжу, ґрунт і воду, забруднені яйцями токсокарів, та при контакті з тваринами. Яйця потрапляють до організму людини і в тонкому кишечнику з них утворюються личинки. Потім личинки паразитів мігрують у печінку, легені, очі, мозок та інші органи, викликаючи різноманітні симптоми:

  • анемію (малокрів’я);
  • високу еозинофілію (збільшення кількості еозинофілів) периферичної крові;
  • гіпергамаглобулінемію (підвищений вміст глобулінів у крові);
  • алергічну реакцію;
  • лімфаденопатію (збільшення лімфатичних вузлів);
  • ураження печінки;
  • рецидивуючу лихоманку.

За клінічними проявами ця інфекція схожа на аскаридоз.

Якщо токсокари потрапляють до легенів, то з’являються симптоми, притаманні пневмонії (сухий кашель та задишка). Ураження очей цією інфекцією може призвести до втрати зору. При тяжких формах захворювання виявляють гранульоматозні ураження різних органів і тканин. У залежності від переважаючих симптомів прийнято виділяти вісцеральну та очну форми токсокарозу.

Виявити токсокари досить складно, оскільки ці паразити не досягають статевої зрілості в організмі людини, тому ані дорослих особин, а ні їх личинок немає у фекаліях та дуоденальному вмісті.

Основним методом діагностики токсокарозу є виявлення антитіл класу IgG до антигенів токсокари у сироватці крові людини. Підвищений рівень специфічних антитіл IgG до Toxocara canis у людей з комплексом інших симптомів підтверджує етіологічний діагноз захворювання.

Аналіз крові на антитіла до антигенів токсокарів проводять:

  • для діагностики даного захворювання в осіб з характерним комплексом симптомів;
  • з метою обстеження осіб за даними епідеміологічного анамнезу;
  • для диференційної діагностики токсокарозу від інших гельмінтозів та захворювань з вираженою еозинофілією;
  • для оцінки лікування цього паразитозу;
  • при епідеміологічному дослідженні.

В нормі в організмі людини не повинні визначатися IgG до токсокарів. Проте відсутність антитіл IgG до паразита не може в повній мірі виключити наявність інвазії. Хибно-негативні результати можливі при слабкому антигенному впливі у людей з токсокарозом очей.

Антитіла (IgG) до антигенів аскарид

Аскарида (Ascaris lumbricoides) — паразитичний круглий черв, що живе у просвіті тонкого кишечнику людини, живиться його вмістом та злущеними клітинами верхнього шару слизової оболонки. Аскарида є найбільш відомим видом гельмінтів.

Джерелом інфекції виступає людина. Механізм передачі аскаридозу – фекально-оральний. Інвазія відбувається частіше за все при вживанні в їжу погано оброблених продуктів (овочів і зелені), які усіяні яйцями аскарид.

Аскариди мають досить складний життєвий цикл. Виділяють 2 стадії інфекції: ранню (міграція личинок) і пізню (кишкову, протягом якої паразити розвиваються в кишечнику). На другій стадії аскариди, потрапивши у кишечник, проникають у кров, лімфу, легені та печінку. Далі паразити потрапляють у бронхи, ротову порожнину, де ковтаються повторно та знову прямують у кишечник. Цей цикл розвитку с фазою міграції триває приблизно 3 місяці. Зріла особина паразитує в кишечнику біля року та відкладає яйця. З моменту зараження до появи в фекаліях яєць акарид у середньому проходить 10-11 тижнів. Аскарида спричинює антропонозний гельмінтоз — аскаридоз.

Симптоми аскаридозу під час гострої фази:

  • субфебрильна температура (незначно підвищена);
  • слабкість;
  • свербіж;
  • еозинофілія (підвищена кількість еозинів у крові);
  • ураження легень за типом пневмонії (сухий кашель, задишка);
  • виражений лейкоцитоз (підвищена кількість лейкоцитів у крові). 

Хронічна фаза аскаридозу супроводжується іншими симптомами:

  • дисфункцієюкишечника;
  • болем у шлунку;
  • нудотою;
  • непрохідністю кишечника;
  • симптомами панкреатиту та
  • апендициту.

Основним методом виявлення аскаридозу є аналіз на яйця аскарид у фекаліях. Однак таке дослідження буде показувати негативні результати у період міграції личинок глистів, при низькій інтенсивності інвазії, а також за наявності у кишечнику лише самців паразитів. Крім того аналіз калу на яйця підходить лише для діагностики пізньої, хронічної стадії захворювання. А на ранній стадії інвазії, особливо на стадії личинок, необхідно користуватися імунологічними методами, за допомогою яких сироватку крові людей тестують на наявність антитіл до антигенів Ascarislumbricoides. Такі тести дають можливість діагностувати аскаридоз на ранніх стадіях та своєчасно розпочати терапію до появи ускладнень.

Основні показання до проведення аналізу на аскариди:

  • клінічні прояви аскаридозу;
  • еозинофілія крові (підвищена кількість еозинофілів);
  • диференціювання збудників при змішаних гельмінтозах;
  • епідеміологічні дослідження в осередку з підвищеною захворюваністю серед людей;
  • оцінка ефективності лікування.

В нормі антитіл до аскарид в організмі людини не повинно бути.

Незважаючи на високу точність серологічних методів аналізу, показник рівня специфічних антитіл не є достатньою підставою для констатації аскаридозу. Іноді аналіз може бути хибно-негативним, що характерно для початкового аскаридозу. Також у пацієнтів з імунодефіцитними станами можуть бути недостовірні результати. Тому результати тесту варто розглядати в комплексі з анамнестичними даними та клінічними симптомами.

Антитіла (IgG) до антигенів ехінококів

Ехінококоз – паразитарне захворювання, спричинене стрічковими червами роду Echinococcus (клас цестод, типу нематод). У дорослому стані черв паразитує в кишечнику собаки, вовка, шакала. Людина заражається цим паразитом при контакті з хворими тваринами та при вживанні заражених продуктів харчування (як м’ясних, так і рослинних). Потрапляючи в організм людини, ці паразити утворюють у тканинах ехінококові кісти (пухирі, заповнені рідиною). Пухирі бувають однокамерними (гідратіозний ехінококоз) або багатокамерними (альвеолярний ехінококоз), тому за характером прояву розрізняють дві форми інвазії. Гідратіозний ехінококоз частіше за все вражає печінку, а альвеолярний – переважно легені. Також кісти з’являються в головному мозку та навіть у серці. Ехінококова кіста складається з двох оболонок, простір між якими заповнений рідиною з новими зародками (сколексами). Пухир поступово збільшується та стискає оточуючі тканини, призводячи до тяжких порушень.

Личинки ехінококів — небезпечні паразити людини, що викликають  ехінококоз. Захворювання може мати кілька клінічних форм, кожній з яких притаманна своя симптоматика. Але, попри те, що ехінококоз у різних органах проявляється по-своєму, виділяють загальні симптоми, спричинені виділенням токсичних продуктів обміну паразитів, а також реакцією організму на інвазію:

  • слабкість за підвищена стомлюваність;
  • зниження загальної працездатності;
  • періодичний головний біль;
  • кропивниця,
  • свербіж;
  • підвищення температури.

Виявлення інфекції базується на визначенні рівня імуноглобулінів класу G, які з’являються в крові хворої людини через 6-8 тижнів з моменту інфікування. Концентрація специфічних антитіл зростає, через 2-3 місяці досягає максимальних значень і зберігається протягом тривалого часу.

Дослідження крові на ехінококоз роблять:

  • при симптомах ураження внутрішніх органів;
  • при виявленні на УЗД пухлин чи кіст печінки, головного мозку, легенів;
  • при алергії незрозумілого генезу;
  • при еозинофілії крові (високому вмісті еозинофілів);
  • людям з групи ризику (пастухам, зоотехнікам, кінологам, ветеринарам);
  • для оцінки ефективності лікування при підтвердженому діагнозі.

В нормі в організмі людини не повинно бути антитіл до ехінококів. При інтерпретації результатів тесту лікарі беруть до уваги фактори, що можуть спотворювати цей аналіз. Отримання позитивного результату у пацієнта, який раніше мав негативний результат, на фоні значного приросту рівня антитіл при досліджені з інтервалами в часі підтверджують поточну або перенесену інвазію. Але іноді отримують і хибно-позитивні результати, до яких призводять соматичні та інфекційні хвороби, які супроводжуються руйнуванням уражених органів:

  • цироз печінки,
  • туберкульоз,
  • онкозахворювання.

Також наявність інших гельмінтозів (опісторхозу, фасцильозу, цистицеркозу) може давати хибно-позитивні результати, пов’язані з можливими перехресними реакціями на інші антигени.

Негативний результат тесту на ехінококоз означає відсутність інфекції чи занадто ранній строк інвазії, коли в організмі людини ще не сформувалася імунна відповідь. Але хибно-негативний результат може виникати при певних локалізаціях кіст паразитів (зокрема, в головному мозку), які викликають слабку імунну відповідь і не ідентифікуються при даному аналізі.

Антитіла (IgG) до антигенів трихінел

Трихінела відноситься до роду Trichinellа, серед видів якого найбільш розповсюдженим збудником вважається Trichinella spiralis. В природі також існують й інші види трихінел: Т. pseudospiralis, T. nativa, T. Nelsoni. Сама назва «трихінела» походить від латинського «thrix» (волосина), що пов’язано з формою тіла цих гельмінтів.

Джерелом інфекції виступають заражені домашні та дикі тварини. Механізм зараження цим гельмінтозом – харчовий. Інвазія відбувається при вживанні сирого чи погано обробленого м’яса, що містить личинки тpихінел. Заражене м'ясо потрапляє в травну систему, в процесі травлення в шлунку та дванадцятипалій кишці капсули з паразитами руйнуються, глисти дозрівають. Потім личинки проникають у лімфатичну систему, потім у кровоток і розносяться по всьому організму. Личинки трихінели потрапляють у поперечно-смугасті м'язи людини або інших ссавців, де вкриваються щільною оболонкою (інкапсулюються).

Трихінелли викликають захворювання трихінельоз. Для трихінельозу виділяють кілька періодів інфекції: інкубаційний, гострий прояв, ускладнення, реконвалесценція і рецидив. Інкубаційний період при трихінельозі людини частіше за все складає 10-25 днів. Цей тип гельмінтозу несе велику небезпеку для здоров’я людини та призводить до численних уражень багатьох органів і тканин в організмі.

Інвазію трихінелами констатують на основі клінічних симптомів та епідеміологічного анамнезу (вживання в їжу м’яса свині, ведмедя або інших диких тварин). Важливим непрямим доказом інвазії є виявлення паразита у збереженому м’ясі тварини. Для підтвердження діагнозу, за необхідності, роблять біопсію дельтоподібного або литкового м'яза, але негативний результат біопсії не завжди виключає наявність захворювання.

Визначення специфічних антитіл до антигенів трихінели є чутливим і специфічним методом, який широко використовується в діагностиці трихінельозу. Специфічні антитіла з’являються чеpез 14-15 днів після зараження та досягають максимуму на 4-12 тижні. Проте негативний результат не є абсолютним свідченням відсутності Trichinella на ранній стадії інфекції.

Особам з підозрою на інфекцію при слабко вираженому чи негативному результаті тесту на антитіла до трихінели рекомендується повтоpити дослідження чеpез 2-3 тижні. У деяких випадках результат аналізу буде позитивним лише на 4-7 тижні. У людей, що перенесли тpихінельоз, антитіла зберігаються більше двох років.

Показаннями до проведення дослідження на трихінельоз служать:

  • лихоманка неясного генезу;
  • набряк обличчя;
  • міалгія (біль у м’язах);
  • еозинофілія (підвищена кількість еозинофільних клітин крові);
  • міокардити;
  • менінгоенцефаліти неясного генезу (запалення сірої та білої речовини, а також оболонок головного мозку одночасно);
  • контроль ефективності терапії;
  • епідеміологічні дослідження.

В нормі в організмі людини не повинні виявлятися антитіла до трихінел.

Позитивний результат може бути пов'язаний як з наявністю поточної інфекції, так і з раніше перенесеним захворюванням. Хибно-позитивні результати аналізу на трихінели бувають і під час гострої фази ряду гельмінтозів (опісторхозу, клонорхозу тощо), тому для диференційного діагнозу необхідне ретельне вивчення клініко-епідеміологічного анамнезу.

Негативний результат вказує на відсутність антитіл до антигенів трихінел, однак не виключає цілком наявність інвазії.

Антитіла (IgG) до антигенів опісторхів

Збудником опісторхозу може бути один з двох видів плоских червів  –  гельмінтів з класу трематод: котячий сисун (Opisthorchisfelineus) і сисун Вівери (Opisthorchi viverrini). Ці черви є біогельмінтами, тобто для своєї життєдіяльності вони потребують хазяїна, оскільки не здатні жити та розмножуватися в оточуючому середовищі. Опісторхи мають досить складний життєвий цикл. Спочатку ці паразити заселяють організм тварин, яким відводиться роль проміжного хазяїна,- прісноводних молюсків та карпових риб. Основним фактором передачі паразита людині є вживання риби, погано обробленої термічно. Таким чином, з іжею опісторхи потрапляють в організм основного хазяїна – людини та деяких тварин (кішки, лисиці, собаки). Заражена людина разом з фекаліями виділяє велику кількість яєць сисуна, які потрапляють у воду і поглинаються молюсками. З яєць розвиваються личинки та проникають у шкіру риби, а потім через їжу «знаходять» собі нового хазяїна. Так повторюється життєвий цикл цього паразита. 

Клінічні симптоми опісторхозу проявляються через 2-4 тижні після зараження. На ранньому етапі захворювання (гостра фаза) в людини з’являється ряд неспецифічних симптомів:

  • висип на шкірі,
  • біль у правому підребер’ї,
  • біль у м’язах,
  • підвищення температури тіла,
  • слабкість,
  • розлади шлунково-кишкового тракту.

На пізньому етапі (хронічна фаза) захворювання можуть загострюватися хронічні захворювання шлунково-кишкового тракту, а також вражається печінка та жовчний міхур.

Показанням для проведення аналізу на опісторхоз:

  • профілактичне обстеження осіб, що проживають в ендемічних районах та страждають на захворювання жовчовивідних протоків;
  • хронічні холангіти;
  • висока еозинофілія крові (у осіб, які вживають річкову рибу);
  • диференційна діагностика захворювань печінки.

Аналіз крові на опісторхи базується на виявленні антитіл в організмі людини до цих паразитів за допомогою імуноферментного аналізу (ІФА).

Визначаються антитіла класу IgG, концентрація яких досягає пікових значень на 2-3-й місяць після зараження та може триматися на такому ж рівні протягом року, а іноді і довше. Визначення антитіл у сироватці крові відноситься до ранніх методів діагностики при підозрі на інфекцію.

В нормі антитіл до опісторхів в організмі людини не повинно бути.

Хибно-позитивні результати бувають у здорових людей в 1% випадків, внаслідок непаразитарних захворювань (алергозів, шлунково-кишкової патології, захворювань гепатобіліарної системи тощо) – 1,5%, при токсоплазмозі – 5,6%, при токсокарозі – 7,3%, при ехінококозі – 15,4%, при трихінельозі – 20%, при фасцильозі – 29,4% випадків).

Негативний результат може виникати не тільки при відсутності опісторхів, а і при низькому рівні антитіл на початку захворювання.

Хибно-негативні результати отримують на фоні імунодефіцитних станів внаслідок супутніх хронічних хвороб або прийому медикаментів (антибіотиків, глюкокортикостероїдів, хіміопрепаратів).

Також варто відмітити, що в осередках опісторхозу у корінних мешканців реєструють низькі показники серологічних реакцій через вроджену толерантність до цієї інфекції, в той час як у новоприбулого населення відмічають високі показники тестів (оскільки немає вродженої нечутливості до зараження).

Антитіла до антигенів лямблій (Ig М+G)

Лябліоз є широкорозповсюдженим захворюванням, що викликається джгутиковими найпростішими – лямбліями, або жиардіями. Ці організми паразитують у кишечнику людей, ссавців і навіть птахів. Причиною лямбліозу людини виступає кишкова лямблія (Giardia intestinalis, Giardia lamblia, або Giardia duodenalis).
Джерелом лямблій є заражена людина, передача інфекції здійснюється фекально-оральним шляхом. Основним фактором передачі лямблій виступає вода. Цисти лямблій у великій кількості містяться в забруднених водоймах та навіть у хлорованій воді з-під крану. Також лямблії можуть міститися і в інших харчових продуктах, на яких цисти паразитів зберігають життєздатність від 6 годин до 2 діб. Крім того, можлива й контактная передача паразитів від людини до людини.
Діти більш вразливі до лямбліозу, і в них інфекція протікає з більш вираженими симптомами. В організмі людини лямблії можуть існувати у двох формах. У вегетативній формі вони знаходяться переважно у верхніх відділах тонкої кишки, де живляться продуктами розщеплення їжі. При потраплянні до товстої кишки паразити перетворюються на цисти (спорова форма), які з випорожненнями виділяються у зовнішнє середовище.

Паразити порушують секреторну діяльність і моторику кишечника, а також перешкоджають нормальному всмоктуванню жирів, білків і вуглеводів.
Клінічна картина лямбліозу може бути досить різноманітною.
Основні симптоми лямбліозу:

  1. часта нудота;
  2. регулярні розлади шлунку;
  3. постійниий метеоризм;
  4. урчання в животі на фоні дискомфорту;
  5. біль у товстому кишечнику;
  6. больові відчуття в епігастральній області (під ребрами);
  7. часті чергування запорів і діарей.

Показання до проведення аналізу крові на лямблії:

  1. діагностика гострих і хронічних форм лямбліозу;
  2. діагностики безсимптомного паразитоносійства;
  3. диференційна діагностика захворювань зі схожою симптоматикою.

В нормі в крові людини не повинно бути антитіл до лямблій.

Звертаємо Вашу увагу, що замовити пакетне дослідження економічно вигідніше — вартість кожного аналізу в пакеті обійдеться дешевше, ніж при окремому замовленні.

Пам`ятайте, лікування безпосередньо залежить від правильного діагнозу!
Не займайтеся самолікуванням — звертайтеся до лікаря!

Термін виконання: 48 годин* 
*Лабораторія залишає за собою право подовження терміну виконання дослідження в наступних випадках:
- при здачі біоматеріалу в суботу;
- отримані результати потребують підтвердження або повторного дослідження;
- форс-мажорні обставини.

Час забору матеріалу: 
- будні дні:    з 7.30 до 11.00 (натщесердце)
- вихідні дні: з 8.00 до 11.00 (натщесердце)

- Відбір крові проводиться зранку натщесерце (від 8 до 12 годин без прийому їжі), забороняється вживати сік, каву, чай. 
- Дозволено пити чисту негазовану воду.
- Здавати кров необхідно до проведення будь-яких медичних процедур (рентгенологічного обстеження, мануального огляду, функціональної діагностики, фізіотерапевтичних процедур тощо).
- За 24 години до проведення аналізу уникати переїдання.
- Перед здачею біоматеріалу необхідно 10-20 хвилин відпочити.
- Дітей до 5 років перед здачею крові бажано поїти кип'яченою водою (порціями до 200 мл протягом 30 хвилин);
- Для грудних дітей перед здачею крові слід витримати максимально можливу паузу між годуванням.

НЕ ДОПУСКАЄТЬСЯ:

- Фізичне та емоційне навантаження за 24-48 годин до дослідження.
- Вживання алкоголю за 24 години до дослідження.
- Паління мінімум за 3 години до дослідження.

Виконується кваліфікованим персоналом заборного пункту або Вашого медичного закладу.

Властивості
Термін виконання, робочих днів 2 доби