Перелік лабораторних досліджень
Перелік лабораторних досліджень

Пакетне дослідження «Гіперандрогенія - Гіпоталамічний синдром розширенний» (ТТГ, пролактин, тестостерон, DHEA-S)

Артикул: 1729
385 грн

Пакетне дослідження "Гіперандрогенія - Гіпоталамічний синдром розширений", яке включає такі аналізи:

1. ТТГ,
​2. Пролактин
3. Тестостерон
4. DHEA-S.

Тип біоматеріалу: Венозна кров

Метод: Імуноферментний аналіз


На сьогоднішній день у медицині досить розповсюджений термін «гіпоталамічний синдром», під яким мають на увазі комплекс ендокринних, обмінних, вегетативних розладів, що обумовлені патологією гіпоталамуса.
Основні прояви гіпоталамічного синдрому:

  1. зміна маси тіла (частіше збільшення);
  2. головний біль;
  3. нестійкість емоційного стану;
  4. артеріальна гіпертензія;
  5. підвищені апетит і спрага;
  6. підсилене або знижене лібідо.

Гіпоталамус є керівним центром нейроендокринної системи, тому порушення гіпоталамуса призводять до дисфункцій відповідних підлеглих систем. Окремою нейроендокринною патологією, пов’язаною з гіпоталамічним синдромом, є гіперандрогенія у жінок. Гіперандрогенія характеризується підвищеним виробленням андрогенів (чоловічих гормонів). У жіночому організмі андрогени також виконують ряд важливих функцій, однак їх надлишок призводить до негативних наслідків та потребує лікування.

У жінок андрогени виробляються клітинами жирової тканини (адипоцитами), наднирниками і яєчниками. Андрогени контролюють діяльність печінки, нирок, репродуктивної системи й м’язів. Також ці гормони впливають на процес статевого дозрівання і зумовлюють появу волосяного покриву під пахвами та в області геніталій. Крім того, з андрогенів синтезується важливий жіночий гормон естроген, який контролює виконує багато функцій в організмі, зокрема контролює репродуктивну діяльність та укріплює кістки.

Гіперандрогенія є патологічним станом, що часто призводить до аменореї (повної відсутності менструацій) та безпліддя. Фолікули яєчників оточені шарами клітин, які не можуть нормально рости при надлишку андрогенів, в результаті чого виникає фолікулярна атрезія (зарощування фолікулів). Крім того, надлишок чоловічих гормонів призводить до фіброзу (ущільнення) капсули яєчника, а згодом – і до полікістозу (множинних кіст) яєчника.

Гіперандрогенія проявляється основними симптомами:

  1. активним оволосінням кінцівок й інших частин тіла (живота, молочних залоз);
  2. гірсутизмом (ростом волосся на щоках);
  3. алопецією (облисінням голови);
  4. дефектами шкіри обличчя у вигляді прищів, вугрів, сипу, лущення та різноманітних запалень, які не піддаються косметологічній корекції;
  5. остеопорозом;
  6. м’язовою атрофією;
  7. частими застудами;
  8. постійною втомлюваністю;
  9. схильністю до депресивних станів.

Також гіперандрогенія в жінок має і вторинні прояви:

  1. підвищений рівень глюкози в крові (цукровий діабет ІІ типу);
  2. різке збільшення маси тіла (ожиріння);
  3. формування статевих органів за проміжним типом;
  4. ановуляція (припинення менструацій) або збільшення інтервалів між менструаціями;
  5. безпліддя або невиношування плоду, якщо рівень андрогенів підвищується під час вагітності;
  6. приступи артеріальної гіпертензії (підвищеного тиску).

В залежності від джерела підвищеного синтезу андрогенів розрізняють гіперандрогенію яєчникового і наднирникового типів. Частіше зустрічається гіперандрогенія яєчникового генезу, вона здебільшого розвивається у жінок репродуктивного віку на відміну від гіперандрогенії наднирникового типу, яка в 95% випадків є вродженою патологією.

Таким чином, гіперандрогенія є досить небезпечним захворюванням, яке може спіткати жінку в будь-якому віці. Неоднозначність симптомів цієї патології не дає можливості виявити її без спеціальних аналізів. Додаткові складнощі представляє наявність різних типів гіперандрогенії в залежності від походження, які вимагають відповідних схем лікування.

Запропоновані тести дозволяють виявити гіперандрогенію та гіпоталамічний синдром і допоможуть лікарю при лікуванні захворювання. Докладніше про значення кожного показника в пакеті можна дізнатися нижче.

ТТГ

Тиреотропний гормон (тиреотропін, тиротропін, ТГ, ТТГ) секретується передньою долею гіпофізу. Його надходження в кров’яне русло контролюється гіпоталамічним тиреотропін-рилізинг-гормоном.

Основна роль ТТГ полягає в синтезі та секреції тиреоїдних гормонів щитоподібної залози (тироксину – Т4 та трийодтироніну – Т3). Ці два гормони відповідають за обмін білків, жирів і вуглеводів, контролюють психічний стан людини та багато інших функцій організму – серцево-судинну, нервову, репродуктивну тощо.
Якщо система гіпоталамус-гіпофіз-щитоподібна залоза функціонує нормально, то зниження рівня тиреоїдних гормонів призводить до зростання концентрації ТТГ та збільшення секреції Т3 і Т4, і навпаки, при надлишковій кількості тиреоїдних гормонів відбувається пригнічення виділення ТТГ (за механізмом зворотного зв’язку). Крім того, гальмівну дію на продукування тиреотропного гормону здійснює адреналін і кортикостероїдні гормони.

Нормальні рівні ТТГ можуть відрізнятися в залежності від лабораторії, в якій роблять аналіз. В цілому ж рівень ТТГ нижче 0,25 мкМЕ/мл свідчить про гіпертиреоз, а вище 5,0 мкМЕ/мл – про гіпотиреоз. Але більш надійним показником норми рівня ТТГ є тиреоїдні гормони – Т3 і Т4. Тому в кожному конкретному випадку бажано, окрім ТТГ, вимірювати рівні Т3 і Т4. У зв’язку з чим концентрацію ТТГ в крові можна вважати нормальною, якщо показники Т3 і Т4 також відповідають нормі.

Нормальне значення ТТГ відрізняється у людей в залежності від віку. Крім того, підвищений рівень концентрації тиреотропного гормону може бути фізіологічним (період новонародженості, вагітність тощо) або патологічним (гіпотиреоз, рак щитоподібної залози тощо). Визначення рівня тиреотропного гормону є одним з основних маркерів при діагностиці захворювань щитоподібної залози. Патологія щитоподібної залози на початкових стадіях не проявляється вираженою зміною самопочуття людини та болем. Тим не менш, ТТГ першим реагує на пошкодження секреторної тканини щитоподібної залози, тому є маркером патологічних змін останньої.
Підвищений рівень ТТГ в крові може вказувати на такі порушення:
•    гіпотиреоз,
•    запальні процеси у щитоподібній залозі,
•    декомпенсована первинна ниркова недостатність,
•    тяжкі психічні захворювання,
•    резистентність до тиреоїдних гормонів,
•    отруєння свинцем,
•    сильні фізичні навантаження,
•    різноманітні захворювання.
Знижений рівень ТТГ може бути обумовлений як гіпертиреозом, так і захворюваннями, не пов’язаними з щитоподібною залозою:
•    токсичний зоб,
•    недостатнє кровопостачання гіпофізу,
•    стрес, депресія,
•    тяжке психічне захворювання,
•    різновиди тиреотоксикозу,
•    голодування.

Параметри тесту Тиреотропін (ТТГ), що виконується у лабораторії "Інститут мікробіологічних досліджень":

  • Матеріал: сироватка або плазма крові;
  • Метод: фермент-зв'язаний флюоресцентний аналіз;
  • Аналізатор: mini VIDAS (BioMérieux, Франція);
  • Референтні значення: норма для дорослої людини — 0,25-5,0 мкМЕ/мл.

Точну розшифровку результатів аналізу на рівень ТТГ та встановлення діагнозу може здійснювати лише лікар-ендокринолог.

Пролактин

Пролактин — поліпептидний гормон, що складається з одного ланцюга поліпептидів, який містить, 199 амінокислот. Даний гормон виділяється аденогіпофізом. Крім гіпофізу, пролактин синтезується децидуальною оболонкою та ендометрієм. Пролактин секретується епізодично з інтервалами між піками 30-90 хв. Концентрація в плазмі має добові коливання, досягаючи максимуму через 6-8 годин після початку сну.

Основний фізіологічний вплив пролактин здійснює на молочну залозу, сприяючи збільшенню молочних залоз, а також стимулює і підтримує лактацію. Основним стимулом секреції пролактину є годування груддю.

Про патологічне збільшення рівнів пролактину повідомлялося при аденомах гіпофізу, що супроводжувалися посиленим синтезом пролактину і призводили до виникнення таких клінічних симптомів, як аменорея, гіпогонадизм та галакторея. Клінічна та діагностична значущість тесту полягає у підтвердженні діагнозу гіперпролактинемії та в подальшому моніторингу за ефективністю лікування.

Тестостерон

Тестостерон — стероїдний андрогенний гормон, який зумовлює розвиток вторинних статевих ознак, статеве дозрівання і нормальну статеву функцію.

У чоловіків переважна кількість синтезується в яєчку, менша — клітинами сітчастого шару кори надниркових залоз і при трансформації з попередників в периферичних тканинах. У жінок тестостерон утворюється в процесі периферичної трансформації, а також при синтезі в клітинах внутрішньої оболонки фолікула яєчників і сітчастого шару кори надниркових залоз.

Тестостерон має анаболічний ефект на м'язову тканину, сприяє дозріванню кісткової тканини, стимулює утворення шкірного сала, бере участь в регуляції синтезу ліпопротеїдів печінкою, модулює синтез beta-ендорфінів («гормонів радості»), інсуліну. У чоловіків забезпечує формування статевої системи за чоловічим типом, розвиток чоловічих вторинних статевих ознак у пубертатному періоді, активує статевий потяг (статеву поведінку), сперматогенез і потенцію, відповідає за психофізіологічні особливості статевої поведінки. У жінок бере участь в механізмі регресії фолікула в яєчниках і в регуляції рівня гонадотропних гормонів гіпофіза.

У чоловіків рівень тестостерону підвищується в пубертатному періоді і зберігається на високому рівні, в середньому, до 60 років. Рівень гормону в плазмі крові коливається протягом доби. Максимум концентрації спостерігається в ранкові години, мінімум - у вечірні. Восени концентрація тестостерону підвищується. У жінок максимальна концентрація тестостерону визначається в лютеїновій фазі і в період овуляції. У вагітних жінок концентрація тестостерону наростає до III триместру, перевищуючи майже в 3 рази концентрацію у невагітних жінок. У період менопаузи концентрація тестостерону знижується.

Коли потрібно робити аналіз:

У обох статей, при:

  1. безплідді;
  2. облисінні;
  3. вугровому висипі;
  4. жирній себореї;
  5. апластичній анемії;
  6. пухлинах надниркових залоз;
  7. контролі прийому глюкокортикоїдів і андроген-вмістних препаратів.

У жінок, при:

  1. гірсутизмі;
  2. ановуляції;
  3. аменореї;
  4. олігоменореї;
  5. дисфункціональних маткових кровотечах;
  6. невиношуванні вагітності;
  7. синдромі полікістозних яєчників;
  8. адреногенітальному синдромі;
  9. міомі матки;
  10. ендометріозі;
  11. новоутвореннях молочної залози;
  12. гіпоталамо-гіпофізарному синдромі періоду статевого дозрівання;
  13. гіпоплазії матки і молочних залоз.

У чоловіків, при:

  1. порушенні потенції;
  2. зниженні лібідо;
  3. чоловічому клімаксі;
  4. первинному і вторинному гіпогонадизмі;
  5. хронічному простатиті;
  6. остеопорозі.

DHEA-S

Дегідроепіандростерон-сульфат (DHEA-S, ДЕА-С) — андрогенний гормон надниркових залоз.

Виробляється в корі надниркових залоз. Рівень цього гормону є адекватним показником андроген-синтетичної активності наднирників. Гормон проявляє  слабку андрогенну дію, однак, в процесі його метаболізму в периферичних тканинах утворюються тестостерон і дигідротестостерон. Не виявляє помітних добових коливань і має низьку швидкість кліренсу.

Під час вагітності виробляється корою наднирників матері і плоду і служить попередником для синтезу естрогенів плаценти. Його рівень підвищується до періоду статевого дозрівання, а потім плавно знижується у міру виходу людини з репродуктивного віку. Під час вагітності рівень цього гормону також знижується.

Визначення DHEA-S замінює визначення 17-КС в сечі при оцінці вироблення залозами андрогенів. В яєчниках синтезу DHEA-S не відбувається (тому тест застосовується для визначення джерела гіперандрогенемії в організмі жінки).

Необхідність в аналізі (показання):

  1. Адреногенітальний синдром.
  2. Пухлини кори надниркових залоз.
  3. Ектопічні АКТГ-продукуючі пухлини.
  4. Звичне невиношування.
  5. Гіпотрофія плода.
  6. Діагностика стану фето-плацентарного комплексу з 12-15 тижня вагітності.

Інтерпретацію результатів аналізів, що входять до пакету «Гіперандрогенія — Гіпоталамічний синдром розширенний» та встановлення діагнозу може здійснювати лише лікар-ендокринолог.

Звертаємо Вашу увагу, що замовити пакетне дослідження економічно вигідніше — вартість кожного аналізу в пакеті обійдеться дешевше, ніж при окремому замовленні.

Пам`ятайте, лікування безпосередньо залежить від правильного діагнозу!
Не займайтеся самолікуванням — звертайтеся до лікаря!

Термін виконання: 48 годин*
*Лабораторія залишає за собою право подовження терміну виконання дослідження в наступних випадках:
- при здачі біоматеріалу в суботу;
- отримані результати потребують підтвердження або повторного дослідження;
- форс-мажорні обставини.

Час забору матеріалу: 
- будні дні:    з 7.30 до 11.00 (натщесердце)
- субота: з 8.00 до 11.00 (натщесердце)

  •  - Відбір крові проводиться зранку натщесерце (від 8 до 12 годин без прийому їжі), забороняється вживати сік, каву, чай. Дозволено пити чисту негазовану воду.
  •  - Здавати кров необхідно до проведення будь-яких медичних процедур (рентгенологічного обстеження, мануального огляду, функціональної діагностики, фізіотерапевтичних процедур тощо).
  •  - За 24 години до проведен-ня аналізу уникати переїданя
  •  - Перед здачею біоматеріалу необхідно 10-20 хвилин відпочити.
  •  -  Дітей до 5 років перед здачею крові бажано поїти кип'яченою водою: порція-ми до 200 мл протягом 30 хв
  •  - Для грудних дітей перед здачею крові слід витримати максимально можливу паузу між годуванням.
  • НЕ ДОПУСКАЄТЬСЯ:
  •  - Фізичне та емоційне навантаження за 24-48 годин до дослідження.
  •  - Вживання алкоголю за 24 години до дослідження.
  •  - Паління мінімум за 3 години до дослідження.
  •  - Прийом лікарських засобів (гормональних препаратів, стероїдів тощо) за 48 годин до проведення дослідження (попередньо проконсультувавшися з лікарем).

Виконується кваліфікованим персоналом заборного пункту або Вашого медичного закладу.

Властивості
Термін виконання, робочих днів 2 доби