Перелік лабораторних досліджень
Перелік лабораторних досліджень

Аналіз сечі загальний: 13 показників + мікроскопія осаду (глюкоза, кетони, рН, білок, нітрити, питома вага, уробіліноген, кров, лейкоцити, аскорбінова кислота, мікроальбумін, креатинін, білірубін)

Артикул: 1217
160 грн

ЗАГАЛЬНИЙ АНАЛІЗ СЕЧІ

Короткий опис: Загальний аналіз сечі включає в себе дослідження фізичних, хімічних властивостей сечі і мікроскопію осаду. Хворим з патологією нирок та сечовидільної системи цей аналіз призначається багаторазово в динаміці для оцінки стану та контролю терапії. Детальніше читайте тут.

Синоніми: Клінічний аналіз сечі, Complete Urinalysis, Microscopic Examination, Urine.

Тип біоматеріалу: Сеча

Метод: Колориметричний, мікроскопія.

Аналізатор: Сombilyzer 13 Human (Вісбаден, Німеччина).

 

ЗАГАЛЬНИЙ АНАЛІЗ СЕЧІ
Загальна інформація про дослідження:
Сеча – рідина організму, з якою виводяться продукти обміну речовин. Сеча утворюється шляхом фільтрації плазми крові в капілярних клубочках і зворотного всмоктування (реабсорбції) більшості розчинених у ній речовин і води в канальцях першого порядку (проксимальних) і секреції в канальцях другого порядку (дистальних). Склад сечі корелює зі складом крові, відображає роботу нирок, а також стан сечовивідних шляхів.
Кількість і склад сечі зазнають сильних коливань і залежать від особливостей харчування, маси тіла, віку, статі, способу життя (активності), стану здоров'я, а також від параметрів навколишнього середовища, таких як температура і вологість повітря.
Зазвичай визначаються такі показники, як колір, прозорість, реакція (рН), щільність, вміст у сечі білка, глюкози, кетонових тіл, білірубіну, уробіліну, креатиніну, мікроальбумінів, нітритів, аскорбінової кислоти і продуктів метаболізму. В осаді сечі визначається наявність клітинних елементів, а також солей і циліндрів.
Кожен із вказаних параметрів відображає стан конкретних процесів в організмі людини, але все ж для повної картини необхідно оцінювати всі параметри в комплексі.
Колір сечі:
Колір не має самостійної діагностичної цінності і враховується тільки разом з іншими факторами.
На колір сечі впливають певні продукти та ліки:
- морква (жовтогаряча сеча);
- буряк (червона з синім відтінком);
- ревінь (зеленувата);
- рифампіцин, антипірин, сульфонал (червона сеча);
- фурагін, фуразолідон, деякі вітаміни (насичений жовтий колір) і т.д.
Також колір сечі змінюється при деяких захворюваннях:
- діабет (сеча майже безбарвна);
- жовтуха, гепатити (темна, буро-жовта);
- камені, гломерулонефрит, травми: коли в сечі є кров (червоний відтінок у залежності від кількості крові);
- процеси гниття в кишечнику (колір індиго) і т.д.
Прозорість сечі:
Каламутність сечі обумовлюють жири та продукти запалення: білки, лейкоцити, еритроцити, слиз, епітелій тощо.
Питома вага (щільність):
Питому вагу (щільність) сечі обумовлюють білки, цукор та розчинені солі. Протягом дня щільність коливається і до вечора досягає свого піку. Щільність безпосередньо залежить від харчування і режиму, тому дані відносної щільності сечі розглядаються тільки в комплексі з іншими параметрами.
За показником питомої ваги можна визначити порушення концентраційної функції нирок.
Зниження питомої ваги сечі характерно для: нецукрового діабету; ниркової недостатності; прийому сечогінних препаратів; при вживанні великого об’єму рідини.
Підвищення питомої ваги сечі характерно для: цукрового діабету; гломерулонефриту, нефротичного синдрому; застосування високих доз препаратів, що виводяться з сечею (антибіотиків, сечогінних препаратів); недостатнього споживання рідини; великих втрат рідини (блювання, діарея, рясне потіння); токсикозу вагітних; інфекційних процесах у нирках і сечовивідних шляхах (пієлонефриту, циститу).
рН:
Коливання рН сечі обумовлені складом харчування: м'ясна дієта обумовлює кислу реакцію сечі, рослинна – лужну. При змішаному харчуванні утворюються головним чином кислі продукти обміну, тому в нормі реакція сечі кисла.
При стоянні сеча розкладається, виділяється аміак, і рН зсувається в лужний бік. Тому реакцію сечі орієнтовно визначають лакмусовим папірцем відразу ж при доставці її в лабораторію. Лужна реакція сечі занижує показники питомої ваги, оскільки в лужному середовищі швидко руйнуються лейкоцити.
Лужна реакція сечі характерна для хронічних інфекцій сечовивідних шляхів, а також спостерігається при проносах, блювоті. Кислотність сечі збільшується при гарячкових станах, цукровому діабеті, туберкульозі нирок, нирковій недостатності.
 Підвищеня рН характерно для: порушень кислотно-основного балансу крові (дихального або метаболічного ацидозу); зниження рівня калію в крові; зневоднення (крім блювоти); голодування; цукрового діабету; станів з високою температурою; вживання аспірину, метіоніну, діакарбу; раціону з великою кількістю м’яса.
Зниження рН характерно для: порушень кислотно-лужного балансу крові (дихального або метаболічного алкалозу); хронічної ниркової недостатності; ниркового канальцевого ацидозу; підвищення рівня калію крові; підвищення рівня гормонів паращитоподібної залози (паратгормону); харчування з переважанням рослинної їжі; тривалої блювоти; деяких видів інфекцій сечостатевої системи (уреаплазмозу); застосування ліків (нікотинаміду, адреналіну); раку нирок, сечового міхура.
Білок:
Поява білку в сечі може бути як пов’язана, так і не пов’язана з пошкодженням нирок. Білок у сечі (альбумінурія) може з'являтися при запаленні в сечоводах, сечовому міхурі та уретрі. Іноді білок у сечі з'являється в здорових людей після сильних фізичних навантажень, тривалої ходьби пішки, холодного душу, при рясному потовиділенні.
Окрема категорія людей – це вагітні. Вагітним регулярно проводять експрес-тест на наявність/відсутність білка. Якщо він є в сечі, тоді з’ясовують його кількість. Під час вагітності часто загострюються захворювання нирок і сечостатевої системи. Якщо у майбутньої матері підвищується кількість білка, то їй призначається ще й урологічне обстеження.
Якщо білок у сечі довго тримається або різко збільшується, особливо на 32 тижні, це може вказувати на нефропатію, яка часто призводить до передчасних пологів або ускладнень у плоду.
Підвищення рівня білка (протеїнурія) характерно для: активного запального процесу в сечостатевих органах; гломерулонефриту, пієлонефриту, туберкульозу та ін. порушень функції нирок; гіпертонічної хвороби, проблем з кровообігом; вагітних у зв’язку з загостренням хронічних захворювань нирок, нефропатією вагітних (порушена функція плаценти); фізичних навантажень, стресу, надмірного вживання білковою їжею; станів з високою температурою тіла.
Глюкоза (цукор):
У нормі глюкози в сечі не повинно бути, тому при її появі необхідно звернутися до лікаря
Поява глюкози в сечі (глюкозурія) характерна для: цукрового діабету; нефротичного синдрому; гострого панкреатиту; ниркового діабету; синдрому Кушинга; феохромоцитоми; вагітності; неконтрольованого споживання цукру й інших вуглеводів; лікування глюкозою.
Кетони:
Кетонові тіла – ацетон, ацетооцова та оксімасляна кислоти. Причиною наявності кетонових тіл у сечі є порушення обмінних процесів в організмі.
Поява кетонових тіл у сечі (кетонурія) характерна для: блювоти, проносу, великої втрати рідини; раннього токсикозу у вагітних; цукрового діабету; безвуглеводної дієти; тривалого голодування; порушень обміну жирів і вуглеводів (часто буває в дітей); алкогольної інтоксикації; гострого панкреатиту; станів після травм, які зачепили центральну нервову систему; підвищення рівня гормонів щитовидної залози (тиреотоксикозу); хвороби Іценко-Кушинга.
Уробіліноген:
Уробіліноген являє собою жовчний пігмент, який є продуктом метаболізму білірубіну. Він утворюється в просвіті кишечника, потім частково повертається в кровоносне русло кишечника. З током крові уробіліноген надходить у печінку, де повторно виводиться з жовчю. Однак у ряді випадків печінка не в змозі зв'язати весь уробіліноген, який надійшов, і його частина надходить у загальний кровотік. Цей уробіліноген з організму виводиться нирками разом із сечею, і його помірна кількість є варіантом норми.
Поява уробіліногену в сечі характерна длямасивного руйнування еритроцитів (гемолітичної анемії, переливання крові, різних інфекцій, сепсису, застосування деяких ліків); запалення кишечника (ентероколіту, коліту, ілеїту); печінкової недостатності (як результат гепатиту, цирозу печінки).
Білірубін:
Білірубін являє собою пігмент жовтого кольору, що утворюється при розпаді еритроцитів, точніше – при руйнуванні небілкової частини гемоглобіну (гема). Його метаболізм в організмі зачіпає велику кількість органів і систем, тому є значущим діагностичним показником для лікарів усіх спеціальностей.
Поява білірубіну в сечі характерна для: пошкоджень печінки і уповільнення її антитоксичної функції (гепатитів, цирозів, печінкової недостатності); закупорки і непрохідності жовчних шляхів (жовчокам’яної хвороби); хвороби Віллебранда; потужного руйнування еритроцитів крові (малярії, токсичного гемолізу, гемолітичної хвороби, серповидноклітинної анемії).
Креатинін:
Креатинін бере участь в енергетичному обміні м'язової та інших тканин. З організму весь креатинін виводиться нирками з сечею з відносно постійною швидкістю. З сечі назад у кров він практично не всмоктується, тому його рівень у сечі дозволяє оцінити здатність нирок до фільтрації. Концентрація креатиніну в сечі в кілька десятків і сотень разів вище, ніж у крові. Добове виділення креатиніну з сечею відносно постійне і пропорційне його добовому утворенню. Кількість утвореного креатиніну залежить від м'язової маси, статі й віку людини, тому цей показник більший у чоловіків, ніж у жінок і дітей.
Підвищення рівня креатиніну в сечі характерно для: акромегалії та гігантизму (підвищеної продукції гормону росту); цукрового діабету; гіпотиреозу; непомірного вживання в їжу тваринних білків; фізичного навантаження; гострих інфекції; синдрому тривалого стискання тканин (краш-синдром); опіків.
Зниження рівня креатиніну в сечі характерно дляпрогресуючих захворювань нирок; амілоїдозу нирок; гіпертиреозу; анемії; м’язової дистрофії; поліміозиту, нейрогенної атрофії; запальних захворювань м'язів (міозитів); стенозу ниркової артерії; лейкемії; променевої хвороби; вегетаріанського харчування.
Лейкоцити:
Лейкоцити – білі кров'яні тільця, які виконують захисну (імунну) функцію в організмі. Лейкоцити беруть участь у знешкодженні токсинів, знищення бактерій, паразитів, вірусів і ракових клітин. У сечі лейкоцити можуть бути присутніми в нормі, але в малих кількостях – не більше 3 клітин у полі зору.
Підвищення рівня лейкоцитів у сечі понад 10 клітин у полі зору дає підставу лікарю запідозрити патологію сечовидільної системи.
Поява лейкоцитів у сечі характерна для: захворювань нирок: пієлонефриту (хронічного або гострого), туберкульозу нирок, сечокам'яної хвороби, раку нирки; уражень сечоводів: сечокам'яної хвороби, інфекційних запалень сечоводу; уражень сечового міхура: циститу, раку сечового міхура; уражень простати: простатиту, раку простати; уражень уретри: уретриту, сечокам'яної хвороби; інфекцій зовнішніх статевих органів або недотриманням правил гігієни.
У ряді випадків наявність лейкоцитів у сечі може бути пов'язана з недотриманням правил гігієни під час забору сечі або з запаленням зовнішніх статевих органів (вульвовагінітом).
Кров (еритроцити):
Еритроцити – червоні кров'яні тільця. Це найбільш численні клітини крові. Основною їх функцією є перенесення кисню і доставка його до органів і тканин. У нормі еритроцитів у сечі не повинно бути, їх присутність можлива, але в дуже малих кількостях (не більше 3 клітин у полі зору). Виявлення більшої кількості еритроцитів може свідчити про серйозну патологію нирок або сечовивідних шляхів.
Поява еритроцитів в сечі характерна для: гострого гломерулонефриту; нефротичного синдрому; інфаркту нирки; сечокам'яної хвороби; раку нирки, сечового міхура, простати.
Мікроальбумін:
Альбуміни – розчинні у воді білки. Вони синтезується в печінці і складають більшу частину білків сироватки крові. В організмі здорової людини в нормі з сечею виводиться лише невелика кількість альбумінів, що мають найменший розмір – мікроальбуміни, так як ниркові клубочки неураженої нирки непроникні для більших за розміром молекул альбуміну. При початкових стадіях ураження клітинних мембран ниркового клубочка з сечею виводиться все більше мікроальбумінів, по мірі прогресування ураження починають виділятися і більші альбуміни.
Поява мікроальбумінів у сечі характерна для: дисметаболічної нефропатії; нефропатії; викликаної гіпертензією; серцевою недостатністю; рефлюксної нефропатії; променевої нефропатії; ранньої стадії гломерулонефриту; пієлонефриту; переохолодження; тромбозу ниркових вен; полікістозу нирок; нефропатії вагітних; системного червоного вовчака (вовчакового нефриту); амілоїдозу нирок; множинної мієломи.
Зниження рівня мікроальбуміну не є діагностично значущим.
Аскорбінова кислота (Вітамін С):
Аскорбінова кислота – водорозчинний вітамін, необхідний для багатьох біологічних процесів в організмі. Він не синтезується в організмі людини і накопичується в тканинах в мінімальних кількостях, тому його запаси повинні постійно поповнюватися з їжею.
Надмірна кількість вітаміну С виділяється з сечею та калом. При цьому в сечі підвищується рівень оксалатів, які при патології нирок сприяють утворенню каменів сечовивідних шляхів.
Підвищений вміст аскорбінової кислоти або інших речовин, що володіють сильною відновлювальною дію, в сечі необхідно визначати перед проведенням проб, яким заважають ці відновники: перед визначенням глюкози, еритроцитів і гемоглобіну, нітритів, білірубіну, уробіліногену. Ці дослідження повинні бути повторені, якщо реакція на аскорбінову кислоту позитивна. Однак повторний аналіз потрібно провести не раніше ніж через 10 годин після останнього прийому вітаміну С. Аскорбінова кислота навіть у концентрації 0,3 ммоль/л (5 мг/дл) може впливати на визначення глюкози, даючи занижені або хибно-негативні результати.
Підвищення рівня аскорбінової кислоти характерно для:
гіпервітамінозу, обумовленого підвищеним споживанням аскорбінової кислоти (тимчасового, так як надлишок вітаміну С швидко видаляється з крові).
Зниження рівня аскорбінової кислоти характерно для: цинги (дефіциту вітаміну С); мальабсорбції (порушення всмоктування поживних речовин в кишечнику); алкоголізму або наркоманії; вагітності; гіпертиреозу; ниркової недостатності; ревматичних захворювань; онкологічних захворювань.
Співвідношення альбуміну до креатиніну:
Визначення концентрації альбуміну та креатиніну в разовій порції сечі з подальшим розрахунком співвідношення альбумін-креатинін (альбумінурії в разової порції сечі) використовується для ранньої діагностики й оцінки прогресування хронічних захворювань нирок.
Нітрити:
Нітрити утворюються в сечі з нітратів (і ті й інші – сполуки азоту). Нітрати у великій кількості містяться в рослинних продуктах і потрапляють у сечовий тракт безпосередньо з крові. Вони фільтруються в нирках, а потім поступово концентруються в сечовому міхурі. Відповідальними за процес утворення нітритів є бактерії. Нітрити є індикатором наявності бактерій у сечі.
Бактерії:
Поява бактерій у сечі свідчить про запальні процеси сечовивідних шляхів (уретрит, цистит, пієлонефрит).
Досить поширене явище у вагітних: в їх сечі бактерії зустрічаються в 5 разів частіше, ніж у невагітних.
Крім того, невелика кількість бактерій у сечі може бути пов’язана з порушенням правил відбору – недостатньо ретельний туалет зовнішніх статевих органів.
Солі:
Разом з сечею нирки в складі сечі виділяють велику кількість мінералів. Завдяки цьому процесу підтримується постійний кислотний і електролітний баланс в організмі. Надлишок мінералів або органічних речовин крові буде виводитися в складі сечі. При нестачі ж мінералів електролітний склад сечі буде збіднений. У ряді випадків з сечею виділяються неорганічні сполуки, які при певній кислотності сечі, концентрації та швидкості виведення сечі можуть взаємодіяти між собою, випадаючи в осад. В результаті цих процесів можливе утворення ниркових каменів.
Збільшення кількості солей сечової кислоти характерно для: зневоднення організму; споживання певних продуктів: м'яса, риби, бобових, какао, міцного чаю, грибів; кислого середовища сечі; подагри; сечокислого діатезу; хронічної ниркової недостатності; гострого і хронічного нефриту; періоду новонародженості.Збільшення кількості оксалатів характерно для: вживання продуктів, багатих на щавелеву кислоту і вітамін С (шпинату, щавлю, томатів, спаржи, буряка, цитрусових, смородини); пієлонефриту; цукрового діабету; отруєння етиленгліколем.
Збільшення кількості фосфатів характерно для: споживання в їжу таких продуктів, як: риба, ікра, молоко, кефір, вівсяна, перлова, гречана каші; лужної реакції сечі і високого вмісту кальцію в сечі.

Циліндри:
Циліндри – утворення, які в разі серйозної патології утворюються в нирковій тканині (в ниркових канальцях). Циліндри можуть бути різними за складом і включати в себе наступні елементи: еритроцити, злущені клітини ниркових канальців, білок. За зовнішнім виглядом вони відрізняються і бувають: зернистими (в складі переважають еритроцити і клітини ниркових канальців), гіаліновими (переважають клітини ниркових канальців і білок), еритроцитарними (основу таких циліндрів складають еритроцити).
Гіалінові циліндри утворюються з білка, який не встигає реабсорбуватися (повертатися з первинної сечі в склад крові) під час проходження первинної сечі по нирковим канальцям.
Збільшення кількості гіалінових циліндрів характерно для: пієлонефриту; хронічного або гострого гломерулонефриту; гіпертонічно хвороби; прийому сечогінних препаратів.
Зернисті циліндри утворюються в результаті руйнування клітин, що вистилають внутрішню поверхню ниркового канальця.
Поява кількості зернистих циліндрів характерно для: гломерулонефриту; пієлонефриту; отруєння свинцем; вірусних інфекцій.
Воскоподібні циліндри утворюються в результаті тривалого перебування в просвіті канальця гіалінових або зернистих циліндрів.
Поява воскоподібних циліндрів характерна для: хронічної ниркової недостатності; амілоїдозу нирок; нефротичного синдрому.
Еритроцитарні циліндри утворюються в результаті порушень проникності судинної стінки ниркового клубочка, у зв’язку з чим еритроцити можуть проникати в просвіт ниркового канальця. Всі еритроцити, що проникли в нирковий каналець, виводяться разом з сечею. Однак у разі масивного проникнення еритроцитів у нирковий каналець відбувається його закупорка з формуванням еритроцитарних циліндрів.
Поява воскоподібних циліндрів характерно для: гострого гломерулонефриту; інфаркту нирки; тромбозу ниркових вен; злоякісної гіпертензії.
Епітеліальні циліндри утворюються в результаті відторгнення епітелію ниркового канальця. Ці циліндри свідчать про серйозну ниркову патологію.
Поява воскоподібних циліндрів характерно для: гострого канальцевого некрозу; гострої вірусної інфекції; отруєння солями важких металів та іншими нефротоксичними речовинами (етиленгліколем, фенолами); передозування токсичними для нирок препаратами (саліцилатами).
Дріжджоподібні грибки:
Грибки з'являються в сечі при певних умовах: первинний і вторинний імунодефіцит, нераціональне лікування антибіотиками, інфекції сечовивідних шляхів (уретрит, цистит, пієлонефрит).
Важливо!
Інтерпретацію лабораторних результатів здійснює тільки лікар!

Пам`ятайте, лікування безпосередньо залежить від правильного діагнозу!
Не займайтеся самолікуванням — звертайтеся до лікаря!

 

Референтні значення: 

Назва показника
Референтне значення
Колір
жовтий, різних відтінків
Прозорість
прозора
Питома вага
1,010-1,025 одиниць відносної щільності
рН
5,5 - 7,0
Білок
< 0,033 г/л
Глюкоза
0/не виявлено
Кетони
не виявлено
Уробіліноген
1,7-30 мкмоль/л
Білірубін
0/негативний
Креатинін
0,9-17,7 ммоль/л
Лейкоцити
відсутні
Кров
відсутня
Мікроальбумін
0-20 мг/л
аскорбінова кислота
0/негативна
Співвідношення альбуміну до креатиніну(а:с)
<3.4 мг/ммоль
Нітрити
не виявлено
Мікроскопія осаду сечі
Клітини плоского епітелію
відсутні, поодинокі в полі зору
літини перехідного епітелію
відсутні, поодинокі в полі зору
Клітини ниркового епітелію
відсутні
Лейкоцити
чоловіки: 0-3 в полі зору
жінки: 0-5 в полі зору
Еритроцити
Незмінені
відсутні (у жінок – поодинокі)
Малозмінені
відсутні
Змінені
відсутні
Циліндри
Гіалінові
відсутні
Зернисті
відсутні
Еритроцитарні
відсутні
Лейкоцитарні
відсутні
Воскоподібні
відсутні
Солі
Оксалати
відсутні
Урати
відсутні
Аморфні фосфати
відсутні, або в невеликій кількості
Трипельфосфати
відсутні
Кристали сечової кислоти
відсутні
Слиз
відсутній, незначна кількість
Бактерії
відсутні
Дріжджоподібні грибки
відсутні

Термін виконання: 4 год* (Звичайний строк виконання 24 години)

*Лабораторія залишає за собою право подовження терміну виконання дослідження в наступних випадках:
- отримані результати потребують підтвердження або повторного дослідження;
- форс-мажорні обставини.

Час забору матеріалу
- будні дні:    з 7.30 до 11.00
- субота:    з 8.00 до 11.00

- Мінімум за добу до здачі аналізу припинити прийом ліків (вітамінів, уросептиків, антибіотиків, а також жарознижуюючих і знеболюючих препаратів).
- За добу до збору сечі припинити прийом сечогінних препаратів та мінеральної води (може змінитися кислотність сечі).
- Утримуватися від вживання продуктів, які можуть вплинути на колір (спаржі, моркви, буряка та ін.).
- Рідину слід вживати в звичайному обсязі (не більше і не менше).
- Напередодні здачі аналізу слід уникати інтенсивних фізичних навантажень (може призвести до появи білка в сечі).
- Необхідно збирати сечу зранку.

НЕ ДОПУСКАЄТЬСЯ:

- Відбір сечі в жінок під час менструації (2 дні до та після)
- Відбір сечі менше ніж через 12 годин після статевого акту (чоловіки)
- Відбір сечі раніше ніж через 5-7 днів після цистоскопії.
- Використання скляної тари, тари, що була у вжитку, тари з металевими кришками

До аналізу приймаються зразки, що зібрані у стерильну ємність об’ємом 50-100 мл.
Заповнити на ¾ об'єму.

НЕ ДОПУСКАЄТЬСЯ ВИКОРИСТАННЯ:

- скляної тари
- тари, яка була у вжитку
- тари з металевими кришками

ПРАВИЛА ВІДБОРУ:

Якщо відбір проби здійснює медичний працівник, він повинен вимити руки з милом та висушити їх. Якщо пробу збирає сам пацієнт, його слід детально ознайомити з процедурою підготовки до відбору сечі з урахуванням нижчевикладеної інформації та попередити про наслідки у випадку порушення правил:

- Промити зовнішні статеві органи теплою водою з милом, з особливою ретельністю обробляючи отвір сечо-випускального каналу в чоловіків та передвір’я піхви у жінок (для уникнення додаткової контамінації мікробами)
- Сполоснути статеві органи теплою чистою водою і висушити марлевою серветкою.
- Чоловікам слід повністю відтягнути складку шкіри та вивільнити зовнішній отвір сечовивідного каналу; жінкам необхідно розсунути статеві губи;
- Зібрати у чисту ємність всю першу вранішню порцію сечі. Приблизно 50-80 мл перелити у контейнер із кришкою що закручується та доставити в лабораторію.
         

Відбір проб сечі у немовлят за допомогою стерильного одноразового сечоприймача
- Вимийте руки з милом
- Підмийте малюка з милом, сполосніть кип’яченою водою, витріть насухо стерильною серветкою.
- Вийміть сечоприймач із упаковки, розправте поліетиленовий пакет.
- Зніміть з липучки захисний вощений папір.
- На чисту шкіру малюка закріпіть сечоприймач. Він повинен розташовуватися таким чином, щоб счови-відний отвір дитини був направлено всередину пакета.
- Приклейте пакет. Дівчаткам його кріплять до статевих губ, а у хлопчиків просовують усередину пеніс і закріплюють липучку на лобку і яєчках.
- Так як маленькі діти поводяться не спокійно, для запобігання відклеювання сечоприймача можна закрити його памперсом або за допомогою пелюшок. Однак робити це потрібно дуже обережно, щоб не допустити зміщення пристрої. В іншому випадку, сеча може витекти повз пакет.
- Після того як малюк зробить свої справи, зніміть пакет, відклеївши його від шкіри.
- Відріжте куточок пакета сечоприймача і злийте і заповніть на 2/3 ємність для сечі

Не допускається:

 

- Збирати сечу з постільної білизни.

 

 

ЧАС ТРАНСПОРТУВАННЯ ЗРАЗКА І ТЕМПЕРАТУРА ЗБЕРІГАННЯ:

Протягом 2 год з моменту відбору при кімнатній температурі.

ЗВЕРНІТЬ УВАГУ!
Кімнатну температуру влітку може забезпечити холодоелемент, взимку – грілка.

 

 

 

 

 

Властивості
Метод автоматичний
Термін виконання, робочих днів 4 години