Перелік лабораторних досліджень
Перелік лабораторних досліджень

Пакетне дослідження «Цукровий діабет - геронтологічна панель» (ТТГ, HbA1c, С-пептид)

Артикул: 1727
330 грн

Пакетне дослідження "Цукровий діабет – геронтологічна панель​", яке включає такі аналізи:

  1. Глікозильований гемоглобін (HbA1c),
  2. Тиреотропін (ТТГ),
  3.  С-пептид.

Тип біоматеріалу: Венозна кров


Цукровий діабет представляє собою групу ендокринних захворювань, які розвиваються через порушення обміну гормону підшлункової залози (інсуліну), в результаті чого розвивається стійке збільшення рівня глюкози в крові (гіперглікемія). Дане захворювання носить хронічний характер і супроводжується порушенням усіх видів обміну речовин: вуглеводного, ліпідного, білкового, мінерального та водно-сольового.
На сьогоднішній день виділяють кілька типів цукрового діабету:
I. Цукровий діабет І типу, при якому відбувається деструкція β-клітин підшлункової залози, які виробляють інсулін, що призводить до абсолютної довічної інсулінової недостатності. Відповідно, людям з таким типом діабету, постійно вколюють інсулін.
II. Цукровий діабет ІІ типу характеризується порушеннями секреції інсуліну на фоні інсулінорезистентності (несприйняття цього гормону).
III. Існують й інші форми цукрового діабету, механізми розвитку яких відрізняються від І та ІІ типу:

  • •    генетичні дефекти (аномалії) інсуліну та/або його рецепторів,
  • •    захворювання екзокринної частини підшлункової залози (ділянки, яке не синтезує гормони),
  • •    ендокринні хвороби (ендокринопатії): синдром Іценко-Кушинга, акромегалія, дифузний токсичний зоб, феохромоцитома тощо,
  • •    діабет, індукований ліками,
  • •    діабет, викликаний інфекціями,
  • •    нехарактерні форми імуноопосередкованого діабету,
  • •    генетичні синдроми, які поєднуються з цукровим діабетом.

IV. Гестаційний цукровий діабет – патологічний стан, що характеризується гіперглікемією, яка виникає під час вагітності у деяких жінок та зазвичай спонтанно зникає після пологів. При цьому даний стан необхідно розрізняти від тих випадків, коли має місце цукровий діабет ще до початку вагітності.
На сьогоднішній день існують лабораторні тести, які дозволяють визначити, чи є в людини цукровий діабет. 
Ці показники дуже важливі для діагностики цукрового діабету. Що представляє собою кожен із запропонованих у даному пакеті показників, можна дізнатися нижче.

ТТГ

Тиреотропний гормон (тиреотропін, тиротропін, ТГ, ТТГ) секретується передньою долею гіпофізу. Його надходження в кров’яне русло контролюється гіпоталамічним тиреотропін-рилізинг-гормоном.

Основна роль ТТГ полягає в синтезі та секреції тиреоїдних гормонів щитоподібної залози (тироксину – Т4 та трийодтироніну – Т3). Ці два гормони відповідають за обмін білків, жирів і вуглеводів, контролюють психічний стан людини та багато інших функцій організму – серцево-судинну, нервову, репродуктивну тощо.
Якщо система гіпоталамус-гіпофіз-щитоподібна залоза функціонує нормально, то зниження рівня тиреоїдних гормонів призводить до зростання концентрації ТТГ та збільшення секреції Т3 і Т4, і навпаки, при надлишковій кількості тиреоїдних гормонів відбувається пригнічення виділення ТТГ (за механізмом зворотного зв’язку). Крім того, гальмівну дію на продукування тиреотропного гормону здійснює адреналін і кортикостероїдні гормони.

Нормальні рівні ТТГ можуть відрізнятися в залежності від лабораторії, в якій роблять аналіз. В цілому ж рівень ТТГ нижче 0,25 мкМЕ/мл свідчить про гіпертиреоз, а вище 5,0 мкМЕ/мл – про гіпотиреоз. Але більш надійним показником норми рівня ТТГ є тиреоїдні гормони – Т3 і Т4. Тому в кожному конкретному випадку бажано, окрім ТТГ, вимірювати рівні Т3 і Т4. У зв’язку з чим концентрацію ТТГ в крові можна вважати нормальною, якщо показники Т3 і Т4 також відповідають нормі.

Нормальне значення ТТГ відрізняється у людей в залежності від віку. Крім того, підвищений рівень концентрації тиреотропного гормону може бути фізіологічним (період новонародженості, вагітність тощо) або патологічним (гіпотиреоз, рак щитоподібної залози тощо). Визначення рівня тиреотропного гормону є одним з основних маркерів при діагностиці захворювань щитоподібної залози. Патологія щитоподібної залози на початкових стадіях не проявляється вираженою зміною самопочуття людини та болем. Тим не менш, ТТГ першим реагує на пошкодження секреторної тканини щитоподібної залози, тому є маркером патологічних змін останньої.
Підвищений рівень ТТГ в крові може вказувати на такі порушення:
•    гіпотиреоз,
•    запальні процеси у щитоподібній залозі,
•    декомпенсована первинна ниркова недостатність,
•    тяжкі психічні захворювання,
•    резистентність до тиреоїдних гормонів,
•    отруєння свинцем,
•    сильні фізичні навантаження,
•    різноманітні захворювання.
Знижений рівень ТТГ може бути обумовлений як гіпертиреозом, так і захворюваннями, не пов’язаними з щитоподібною залозою:
•    токсичний зоб,
•    недостатнє кровопостачання гіпофізу,
•    стрес, депресія,
•    тяжке психічне захворювання,
•    різновиди тиреотоксикозу,
•    голодування.

Параметри тесту Тиреотропін (ТТГ), що виконується у лабораторії "Інститут мікробіологічних досліджень":

  • Матеріал: сироватка або плазма крові;
  • Метод: фермент-зв'язаний флюоресцентний аналіз;
  • Аналізатор: mini VIDAS (BioMérieux, Франція);
  • Референтні значення: норма для дорослої людини — 0,25-5,0 мкМЕ/мл.

Точну розшифровку результатів аналізу на рівень ТТГ та встановлення діагнозу може здійснювати лише лікар-ендокринолог.

 HbA1c

Глікозильований гемоглобін, глікований гемоглобін, або глікогемоглобін (HbA1c) — біохімічний показник крові, який відображає середній вміст глюкози в крові за тривалий період (до трьох місяців) на відміну від показника рівня глюкози, що прямо вказує на її концентрацію в крові на момент дослідження.

Гемоглобін – складний білок червоних клітин крові (еритроцитів). Як і саме слово, гемоглобін складається з 2-х частин: білка (глобіну) і сполуки заліза (гема). Саме атоми заліза (у гемі) надають червоного кольору еритроцитам, а відповідно, і свій крові.
Розрізняють кілька типів гемоглобіну, серед яких найбільш розповсюдженим є гемоглобін альфа-1 (HbA1), що складає 96-98% усієї маси цього білка в організмі. Кожен еритроцит містить близько 270 мільйонів молекул гемоглобіну, які в процесі повільної неферментативної реакції глікозилювання (глікування) з’єднуються з глюкозою, що міститься в плазмі крові. Глікозилювання — незворотний процес, і його швидкість пропорційна рівню глюкози (глікемії) в крові. В результаті реакції утворюється кілька варіантів глікозильованого гемоглобіну: НbA1a, HbA1b, HbA1c. Остання форма кількісно переважає і дає більш тісну кореляцію зі ступенем вираженості цукрового діабету.
Відповідно, показник глікогемоглобіну характеризує відсоток гемоглобіну крові, який необоротно зв’язаний з молекулами глюкози. Таким чином, чим більше показник глікогемоглобіну, тим вище рівень глікемії, що, відповідно, підвищує ризик розвитку цукрового діабету та його ускладнень. Еритроцити живуть у середньому 120-125 діб, тому показник HbA1c відображає рівень глюкози за період від 90 до 120 днів (цей строк залежить від напівперіоду руйнування еритроцитів). Найбільше значення представляють останні 30 днів перед взяттям аналізу – 50% величини HbA1c визначається саме цим періодом.
Дослідження глікогемоглобіну зазвичай проводиться для оцінки якості лікування діабету за 3 попередніх місяці.
Показання до проведення аналізу на HbA1c:
1.    діагностика і скринінг цукрового діабету;
2.    довготривалий моніторинг перебігу та контролю лікування хворих на цукровий діабет;
3.    визначення рівня компенсації цукрового діабету;
4.    доповнення до глюкозотолерантного тесту (глюкозотолерантний тест при діагностиці предіабету, уповільненого діабету).
5.    обстеження вагітних жінок на діабет вагітних.
При високому значенні HbA1c у хворих на цукровий діабет необхідно провести корекцію лікування (інсулінотерапії чи таблетованих цукрознижуючих препаратів) та дієтотерапії.

Нормальний показник HbA1c становить 4-5,9%. При цукровому діабеті він підвищується. Міжнародна федерація діабету рекомендує утримувати рівень HbA1c нижче 6,5%. Якщо значення HbA1c перевищує 8%, це означає, що діабет контролюється незадовільно, і необхідно змінити терапію.
Інтерпретація результатів аналізу на HbA1c ускладнюється через різницю в лабораторних технологіях та через індивидуальні особливості пацієнтів – різниця значень HbA1c у двох людей з однаковим середнім рівнем глюкози в крові може досягати 1%. Норми для показника HbA1c розроблялися для людей, у яких процеси кровотворення та заміни еритроцитів відбуваються без ускладнень, тому результати тестів можуть бути спотворені через сильні кровотечі, а також при гемолітичній анемії (наприклад, при серповидно-клітинній анемії). В такому випадку, альтернативою може стати вимір рівня фруктозаміну — глікозильованого білка плазми крови, що слугує індикатором глікемії за період 2-3 тижні до моменту виміру.

Підготовка до аналізу на HbA1c не вимагає специфічних умов. На аналіз береться близько 3 см3 венозної крові. Рівень глікогемоглобіну не залежить від часу доби, фізичного навантаження, прийому їжі та ліків, емоційного стану пацієнта. Але результати тесту можуть бути хибно заниженими в результаті станів, що змінюють середній «вік» еритроцитів: після гострої крововтрати або при гемолітичній анемії.

С-пептид

С-пептид (англ. connecting peptide – сполучний пептид) – стійкий фрагмент синтезованого в організмі людини попередника гормону інсуліну (проінсуліну). Клітини підшлункової залози (конкретно бета-клітини) виробляють молекули проінсуліну, з яких потім синтезують інсулін. У цих молекулах міститься фрагмент — поліпептид, що складається з 31 амінокислотного залишка, який і називається С-пептидом.
При збільшенні рівня глюкози молекули проінсуліну розщеплюються на інсулін і С-пептид, після чого вивільняються в кров, де завжди знаходяться у співвідношенні приблизно 5:1.

Донедавна вважалося, що С-пептид є просто побічним продуктом при утворенні інсуліну. Але останні дослідження показали, що цей пептид грає досить важливу роль в організмі, особливо для хворих на цукровий діабет. На сьогодні ендокринологи і діабетологи розглядають вірогідність паралельного введення С-пептиду з інсуліном при лікуванні хворих на діабет І типу. Очікується, що це дозволить уникнути таких серйозних наслідків захворювання, як нефропатія (дисфункція нирок), нейропатія та ангіопатія (ураження нервів і судин відповідно).

С-пептид – показник продукування інсуліну в організмі та вуглеводного обміну, що часто враховується в медичних дослідженнях за кількома причинами. По-перше, концентрація С-пептиду краще відображає об’єм вироблення інсуліну, ніж вимір концентрації даного гормону, оскільки остання є досить нестабільною. По-друге, за допомогою показника концентрації С-пептиду можна відрізнити ендогенний (вироблений самим організмом) інсулін від екзогенного (введеного ззовні), оскільки С-пептид, на відміну від інсуліну, не вступає в реакцію з антитілами до інсуліну та не інактивується останніми. У зв’язку з тим, що лікарські препарати інсуліну не містять С-пептиду, його концентрація в крові дає можливість оцінити функціонування бета-клітин підшлункової залози в організмі людини.

Визначення концентрації С-пептиду необхідне в таких випадках:
•    діагностика форм діабету,
•    вибір виду терапії,
•    підбір лікарського препарату і доз,
•    визначення ступеня недостатності бета-клітин підшлункової залози,
•    диференційна діагностика гіпоглікемічних станів,
•    виявлення інсулінрезистентності,
•    оцінка секреції інсуліну,
•    контроль стану організму після видалення підшлункової залози.

Особливо велике значення має контроль зміни концентрації С-пептиду у хворих після оперування інсуліноми (пухлини підшлункової залози), при цьому високий рівень даного пептиду вказує або на рецидивуючу пухлину, або на метастази. Для діагностики інсуліноми чи її диференціації від хибної (фактиціальної) гіпоглікемії визначають співвідношення рівня С-пептиду до рівня інсуліну.
Коливання рівня С-пептиду в сироватці крові відповідає динаміці концентрації інсуліну в крові.

Підвищений рівень С-пептиду може свідчити про наступні порушення:
•    цукровий діабет ІІ ипу;
•    хвороба Іценко-Кушинга (нейроендокринне захворювання, викликане гіперфункцією наднирників);
•    ниркова недостатність;
•    захворювання печінки (цироз, гепатит);
•    полікістоз яєчників;
•    ожиріння за чоловічим типом.
Високий рівень С-пептиду (а, відповідно, й інсуліну) може бути пов’язаний з введенням пероральних засобів, що знижують вміст глюкози: естрогенів, глюкокортикоїдів чи інших гормональних препаратів. Крім того, підвищення вмісту С-пептиду може відбуватися в результаті трансплантації підшлункової залози або пересадки бета-клітин останньої.
Знижений рівень С-пептиду спостерігається при:
•    діабеті І типу;
•    штучній гіпоглікемії;
•    радикальних операціях по видаленню підшлункової залози.

Референтні значення: норма вмісту С-пептиду натщесерце — 1,1-4,4 нг/мл.

Інтерпретацію результатів аналізу на С-пептид може здійснювати лише лікар.

Звертаємо Вашу увагу, що замовити пакетне дослідження економічно вигідніше — вартість кожного аналізу в пакеті обійдеться дешевше, ніж при окремому замовленні.

Пам`ятайте, лікування безпосередньо залежить від правильного діагнозу!
Не займайтеся самолікуванням — звертайтеся до лікаря!

Термін виконання: 48 годин*
*Лабораторія залишає за собою право подовження терміну виконання дослідження в наступних випадках:
- при здачі біоматеріалу в суботу;
- отримані результати потребують підтвердження або повторного дослідження;
- форс-мажорні обставини.

Час забору матеріалу: 
- будні дні:    з 7.30 до 11.00 (натщесердце)
- субота: з 8.00 до 11.00 (натщесердце)

  •  - Відбір крові проводиться зранку натщесерце (від 8 до 12 годин без прийому їжі), забороняється вживати сік, каву, чай. Дозволено пити чисту негазовану воду.
  •  - Здавати кров необхідно до проведення будь-яких медичних процедур (рентгенологічного обстеження, мануального огляду, функціональної діагностики, фізіотерапевтичних процедур тощо).
  •  - За 24 години до проведен-ня аналізу уникати переїданя
  •  - Перед здачею біоматеріалу необхідно 10-20 хвилин відпочити.
  •  -  Дітей до 5 років перед здачею крові бажано поїти кип'яченою водою: порція-ми до 200 мл протягом 30 хв
  •  - Для грудних дітей перед здачею крові слід витримати максимально можливу паузу між годуванням.
  • НЕ ДОПУСКАЄТЬСЯ:
  •  - Фізичне та емоційне навантаження за 24-48 годин до дослідження.
  •  - Вживання алкоголю за 24 години до дослідження.
  •  - Паління мінімум за 3 години до дослідження.
  •  - Прийом лікарських засобів (гормональних препаратів, стероїдів тощо) за 48 годин до проведення дослідження (попередньо проконсультувавшися з лікарем).

Виконується кваліфікованим персоналом заборного пункту або Вашого медичного закладу.

Властивості
Термін виконання, робочих днів 2 доби