Перелік лабораторних досліджень
Перелік лабораторних досліджень

Пакетне дослідження «Ендокринне здоров’я жінки - Гіпоталамічний синдром» (ТТГ, HbA1c, пролактин)

Артикул: 1725
340 грн

Пакетне дослідження "Ендокринне здоров’я жінки - Гіпоталамічний синдром​", яке включає такі аналізи:

1. ТТГ,
2. Глікозильований гемоглобін (HbA1c)
3. Пролактин.

Тип біоматеріалу: Венозна кров

Метод: Імуноферментний аналіз


Гіпоталамус являє собою ділянку головного мозку, яка контролює нервові та гуморальні функції в усьому організмі. Відповідно, нормальна робота гіпоталамуса забезпечує стабільність внутрішнього середовища організму (гомеостаз), а при порушеннях гіпоталамуса відбуваються функціональні збої в різних системах організму. Комплекс ендокринних, обмінних і вегетативних розладів, зумовлених патологією гіпоталамуса отримав назву «гіпоталамічного синдрому».

Гіпоталамічний синдром виникає при:

  • гострій чи хронічній нейроінфекції;
  • вірусних і бактеріальних інфекціях (тонзиліті, грипі, ревматизмі тощо);
  • гострій чи хронічній інтоксикації;
  • хронічній психічній травмі;
  • черепно-мозковій травмі;
  • пухлинах мозку;
  • ендокринних захворюваннях;
  • судинних захворюваннях;
  • вагітності;
  • впливі психогенних факторів (стресових стуацій та розумових перевантаженнях).

Розрізняють кілька форм гіпоталамічного синдрому в залежності від причини захворювання, а також від особливостей та тяжкості прояву патології.

Гіпоталамічним синдромом частіше страждають жінки, ніж чоловіки. В основному ця патологія розвивається в результаті нейроінфекції та проявляється у вигляді вегето-судинних розладів (у 32% випадків). У 27% випадків це захворювання вражає обмінні процеси, в 10% випадках – спричиняє нервово-м’язові порушення та рідше – розлади терморегуляції.

В залежності від конкретної форми захворювання симптоми будуть відрізнятися, тому зазначимо лише основні прояви гіпоталамічного синдрому:

  • зміна маси тіла (частіше збільшення);
  • головний біль;
  • нестійкість емоційного стану;
  • артеріальна гіпертензія;
  • підвищені апетит і спрага;
  • підсилене або знижене лібідо.

Зважаючи на різноманітність форм гіпоталамічного синдрому та неспецифічність симптомів, для успішного лікування цього захворювання необхідно вчасно виявити та визначити його форму. Тільки після підтвердження діагнозу лікар призначає схему лікування для кожного пацієнта.

Запропоновані тести в даному пакеті допоможуть виявити гіпоталамічний синдром. Інформативним є стан щитоподібної залози, який характеризується рівнем ТТГ. Оскільки в хворих на гіпоталамічний синдром часто спостерігаються ознаки гіпер- чи гіпотиреозу, в запропонованому пакеті враховується даний показник. Також при гіпоталамічному синдромі відмічається відхилення рівня глюкози в плазмі крові від нормального рівня (як високий, так і низький), тому враховується рівень глікозильованого гемоглобіну (HbA1c). Саме цьому показнику віддається перевага при оцінці рівня глюкози, оскільки він більш точно характеризує середній вміст глюкози в крові за тривалий період (до трьох місяців) на відміну від звичайного показника рівня глюкози, що відображає її концентрацію в крові на момент дослідження. Тобто в такий спосіб можна отримати цінну інформацію при діагностиці порушень обміну вуглеводів, що притаманне для хворих на гіпоталамічний синдром. Крім того, при даному захворюванні вражається репродуктивна функція (від порушень менструального циклу до повного безпліддя), що проявляється у відповідних змінах рівнів статевих гормонів. У жінок основним гормоном, який контролює овуляцію, менструальний цикл та репродуктивну функцію, є пролактин, тому його концентрація є інформативною при комплексній діагностиці гіпоталамічного синдрому і повинна враховуватися разом з рівнями ТТГ і глікозильованого гемоглобіну (HbA1c).

Докладніше про значення кожного показника в пакеті можна дізнатися нижче.

ТТГ

Тиреотропний гормон (тиреотропін, тиротропін, ТГ, ТТГ) секретується передньою долею гіпофізу. Його надходження в кров’яне русло контролюється гіпоталамічним тиреотропін-рилізинг-гормоном.

Основна роль ТТГ полягає в синтезі та секреції тиреоїдних гормонів щитоподібної залози (тироксину – Т4 та трийодтироніну – Т3). Ці два гормони відповідають за обмін білків, жирів і вуглеводів, контролюють психічний стан людини та багато інших функцій організму – серцево-судинну, нервову, репродуктивну тощо.
Якщо система гіпоталамус-гіпофіз-щитоподібна залоза функціонує нормально, то зниження рівня тиреоїдних гормонів призводить до зростання концентрації ТТГ та збільшення секреції Т3 і Т4, і навпаки, при надлишковій кількості тиреоїдних гормонів відбувається пригнічення виділення ТТГ (за механізмом зворотного зв’язку). Крім того, гальмівну дію на продукування тиреотропного гормону здійснює адреналін і кортикостероїдні гормони.

Нормальні рівні ТТГ можуть відрізнятися в залежності від лабораторії, в якій роблять аналіз. В цілому ж рівень ТТГ нижче 0,25 мкМЕ/мл свідчить про гіпертиреоз, а вище 5,0 мкМЕ/мл – про гіпотиреоз. Але більш надійним показником норми рівня ТТГ є тиреоїдні гормони – Т3 і Т4. Тому в кожному конкретному випадку бажано, окрім ТТГ, вимірювати рівні Т3 і Т4. У зв’язку з чим концентрацію ТТГ в крові можна вважати нормальною, якщо показники Т3 і Т4 також відповідають нормі.

Нормальне значення ТТГ відрізняється у людей в залежності від віку. Крім того, підвищений рівень концентрації тиреотропного гормону може бути фізіологічним (період новонародженості, вагітність тощо) або патологічним (гіпотиреоз, рак щитоподібної залози тощо). Визначення рівня тиреотропного гормону є одним з основних маркерів при діагностиці захворювань щитоподібної залози. Патологія щитоподібної залози на початкових стадіях не проявляється вираженою зміною самопочуття людини та болем. Тим не менш, ТТГ першим реагує на пошкодження секреторної тканини щитоподібної залози, тому є маркером патологічних змін останньої.
Підвищений рівень ТТГ в крові може вказувати на такі порушення:
•    гіпотиреоз,
•    запальні процеси у щитоподібній залозі,
•    декомпенсована первинна ниркова недостатність,
•    тяжкі психічні захворювання,
•    резистентність до тиреоїдних гормонів,
•    отруєння свинцем,
•    сильні фізичні навантаження,
•    різноманітні захворювання.
Знижений рівень ТТГ може бути обумовлений як гіпертиреозом, так і захворюваннями, не пов’язаними з щитоподібною залозою:
•    токсичний зоб,
•    недостатнє кровопостачання гіпофізу,
•    стрес, депресія,
•    тяжке психічне захворювання,
•    різновиди тиреотоксикозу,
•    голодування.

Параметри тесту Тиреотропін (ТТГ), що виконується у лабораторії "Інститут мікробіологічних досліджень":

  • Матеріал: сироватка або плазма крові;
  • Метод: фермент-зв'язаний флюоресцентний аналіз;

Точну розшифровку результатів аналізу на рівень ТТГ та встановлення діагнозу може здійснювати лише лікар-ендокринолог.

Глікозильований гемоглобін (HbA1c)

Глікозильований гемоглобін, глікований гемоглобін, або глікогемоглобін (HbA1c) — біохімічний показник крові, який відображає середній вміст глюкози в крові за тривалий період (до трьох місяців) на відміну від показника рівня глюкози, що прямо вказує на її концентрацію в крові на момент дослідження.

Гемоглобін – складний білок червоних клітин крові (еритроцитів). Як і саме слово, гемоглобін складається з 2-х частин: білка (глобіну) і сполуки заліза (гема). Саме атоми заліза (у гемі) надають червоного кольору еритроцитам, а відповідно, і свій крові.
Розрізняють кілька типів гемоглобіну, серед яких найбільш розповсюдженим є гемоглобін альфа-1 (HbA1), що складає 96-98% усієї маси цього білка в організмі. Кожен еритроцит містить близько 270 мільйонів молекул гемоглобіну, які в процесі повільної неферментативної реакції глікозилювання (глікування) з’єднуються з глюкозою, що міститься в плазмі крові. Глікозилювання — незворотний процес, і його швидкість пропорційна рівню глюкози (глікемії) в крові. В результаті реакції утворюється кілька варіантів глікозильованого гемоглобіну: НbA1a, HbA1b, HbA1c. Остання форма кількісно переважає і дає більш тісну кореляцію зі ступенем вираженості цукрового діабету.
Відповідно, показник глікогемоглобіну характеризує відсоток гемоглобіну крові, який необоротно зв’язаний з молекулами глюкози. Таким чином, чим більше показник глікогемоглобіну, тим вище рівень глікемії, що, відповідно, підвищує ризик розвитку цукрового діабету та його ускладнень. Еритроцити живуть у середньому 120-125 діб, тому показник HbA1c відображає рівень глюкози за період від 90 до 120 днів (цей строк залежить від напівперіоду руйнування еритроцитів). Найбільше значення представляють останні 30 днів перед взяттям аналізу – 50% величини HbA1c визначається саме цим періодом.
Дослідження глікогемоглобіну зазвичай проводиться для оцінки якості лікування діабету за 3 попередніх місяці.
Показання до проведення аналізу на HbA1c:
1.    діагностика і скринінг цукрового діабету;
2.    довготривалий моніторинг перебігу та контролю лікування хворих на цукровий діабет;
3.    визначення рівня компенсації цукрового діабету;
4.    доповнення до глюкозотолерантного тесту (глюкозотолерантний тест при діагностиці предіабету, уповільненого діабету).
5.    обстеження вагітних жінок на діабет вагітних.
При високому значенні HbA1c у хворих на цукровий діабет необхідно провести корекцію лікування (інсулінотерапії чи таблетованих цукрознижуючих препаратів) та дієтотерапії.

Нормальний показник HbA1c становить 4-5,9%. При цукровому діабеті він підвищується. Міжнародна федерація діабету рекомендує утримувати рівень HbA1c нижче 6,5%. Якщо значення HbA1c перевищує 8%, це означає, що діабет контролюється незадовільно, і необхідно змінити терапію.
Інтерпретація результатів аналізу на HbA1c ускладнюється через різницю в лабораторних технологіях та через індивидуальні особливості пацієнтів – різниця значень HbA1c у двох людей з однаковим середнім рівнем глюкози в крові може досягати 1%. Норми для показника HbA1c розроблялися для людей, у яких процеси кровотворення та заміни еритроцитів відбуваються без ускладнень, тому результати тестів можуть бути спотворені через сильні кровотечі, а також при гемолітичній анемії (наприклад, при серповидно-клітинній анемії). В такому випадку, альтернативою може стати вимір рівня фруктозаміну — глікозильованого білка плазми крови, що слугує індикатором глікемії за період 2-3 тижні до моменту виміру.

Підготовка до аналізу на HbA1c не вимагає специфічних умов. На аналіз береться близько 3 см3 венозної крові. Рівень глікогемоглобіну не залежить від часу доби, фізичного навантаження, прийому їжі та ліків, емоційного стану пацієнта. Але результати тесту можуть бути хибно заниженими в результаті станів, що змінюють середній «вік» еритроцитів: після гострої крововтрати або при гемолітичній анемії.

Пролактин

Пролактин — поліпептидний гормон, що складається з одного ланцюга поліпептидів, який містить, 199 амінокислот. Даний гормон виділяється аденогіпофізом. Крім гіпофізу, пролактин синтезується децидуальною оболонкою та ендометрієм. Пролактин секретується епізодично з інтервалами між піками 30-90 хв. Концентрація в плазмі має добові коливання, досягаючи максимуму через 6-8 годин після початку сну.

Основний фізіологічний вплив пролактин здійснює на молочну залозу, сприяючи збільшенню молочних залоз, а також стимулює і підтримує лактацію. Основним стимулом секреції пролактину є годування груддю.

Про патологічне збільшення рівнів пролактину повідомлялося при аденомах гіпофізу, що супроводжувалися посиленим синтезом пролактину і призводили до виникнення таких клінічних симптомів, як аменорея, гіпогонадизм та галакторея. Клінічна та діагностична значущість тесту полягає у підтвердженні діагнозу гіперпролактинемії та в подальшому моніторингу за ефективністю лікування.

Звертаємо Вашу увагу, що замовити пакетне дослідження економічно вигідніше — вартість кожного аналізу в пакеті обійдеться дешевше, ніж при окремому замовленні.

Пам`ятайте, лікування безпосередньо залежить від правильного діагнозу!
Не займайтеся самолікуванням — звертайтеся до лікаря!

Термін виконання: 48 годин*
*Лабораторія залишає за собою право подовження терміну виконання дослідження в наступних випадках:
- при здачі біоматеріалу в суботу;
- отримані результати потребують підтвердження або повторного дослідження;
- форс-мажорні обставини.

Час забору матеріалу: 
- будні дні:    з 7.30 до 11.00 (натщесердце)
- субота: з 8.00 до 11.00 (натщесердце)

  

  •  - Відбір крові проводиться зранку натщесерце (від 8 до 12 годин без прийому їжі), забороняється вживати сік, каву, чай. Дозволено пити чисту негазовану воду.
  •  - Здавати кров необхідно до проведення будь-яких медичних процедур (рентгенологічного обстеження, мануального огляду, функціональної діагностики, фізіотерапевтичних процедур тощо).
  •  - За 24 години до проведен-ня аналізу уникати переїданя
  •  - Перед здачею біоматеріалу необхідно 10-20 хвилин відпочити.
  •  -  Дітей до 5 років перед здачею крові бажано поїти кип'яченою водою: порція-ми до 200 мл протягом 30 хв
  •  - Для грудних дітей перед здачею крові слід витримати максимально можливу паузу між годуванням.
  • НЕ ДОПУСКАЄТЬСЯ:
  •  - Фізичне та емоційне навантаження за 24-48 годин до дослідження.
  •  - Вживання алкоголю за 24 години до дослідження.
  •  - Паління мінімум за 3 години до дослідження.
  •  - Прийом лікарських засобів (гормональних препаратів, стероїдів тощо) за 48 годин до проведення дослідження (попередньо проконсультувавшися з лікарем).

Виконується кваліфікованим персоналом заборного пункту або Вашого медичного закладу.

Властивості
Термін виконання, робочих днів 2 доби